ОСЕНЬ - Bumaje, KREC

Средь серых облаков, манящих туманных дней

Нева поднимет воды, чтоб посмотреть на людей.

Я подожду ещё немного и пойду вдоль трапа,

Я так устал скучать, давно не виделись, правда.

Я для тебя всегда свободен, для тебя всегда я в омут,

Для тебя всегда найдётся повод пригласить тебя снова,

Очаровать весь город, не знаю, как они,

Но жду тебя желанно, долго.

Дожди - лишь твои слезы, ветер - твое дыханье,

Ты - настроенье улиц, ты бывала в разных странах.

Я для тебя тут приберег немного парков, скверов,

Давай гулять вдвоем в твоё день рождения.

Пройдёмся вдоль дорог, витрин и магазинов,

Вдоль старых улиц Питера, свернём на Невский, Зимний,

Вдоль станций метрополитена, очередей,

Давай лететь за птицами, так будет быстрей.

Осень, ты не стесняйся, заходи в гости,

Листья под ноги ложатся в парке у сосен.

Серьёзен мой настрой к тебе, как никогда,

В городе Петра мосты омывает река.

Чувства, главное, чтоб в душе не пусто,

Просто я твой уже давно берегу для нас остров.

Где ты и кто заплетает твои косы?

Осень, ответь мне на вопросы.

Я выбираюсь из берлоги, чтобы сделать кадр,

Внутренний навигатор голосом Луи Витана.

Через уставшие кварталы времён Ленинграда,

Память стирает и рисует вокруг доминанты.

Вдыхаю осень, опьянённый вечерней прохладой,

Борт набирает высоту по ступеням парадной,

Слегка помятый, разменявший четвёртый десяток,

Годы летят, как этажи, сердце без нареканий.

Вот он, мой пятый, замедляюсь, как перед финалом,

Минуту постоять у двери и двинуть обратно.

Мне это надо, чтоб не сгинуть в дешёвых запарах,

Короткой записью в журнале - я всё ещё с вами.

Город сияет мириадами бликов и красок,

Как раньше, лучшее лекарство - тобой любоваться,

Кружатся в танце листья где-то на Пьяцце дель Арте.

Мы выбираем жить, а не искать виноватых.

Осень, ты не стесняйся, заходи в гости,

Листья под ноги ложатся в парке у сосен.

Серьёзен мой настрой к тебе, как никогда,

В городе Петра мосты омывает река.

Чувства, главное, чтоб в душе не пусто,

Просто я твой уже давно берегу для нас остров.

Где ты и кто заплетает твои косы?

Осень, ответь мне на вопросы.

Осень, ты не стесняйся, заходи в гости,

Листья под ноги ложатся в парке у сосен.

Серьёзен мой настрой к тебе, как никогда,

В городе Петра мосты омывает река.

Чувства, главное, чтоб в душе не пусто,

Просто я твой уже давно берегу для нас остров.

Где ты и кто заплетает твои косы?

Осень, ответь мне на вопросы.

Серед сірих хмар, що приваблюють туманних днів

Нева підніме води, щоб подивитись людей.

Я почекаю ще трохи і піду вздовж трапа,

Я так утомився нудьгувати, давно не бачилися, правда.

Я для тебе завжди вільний, для тебе завжди я у вир,

Для тебе завжди знайдеться привід запросити тебе знову,

Зачарувати все місто, не знаю, як вони,

Але чекаю на тебе бажано, довго.

Дощі – лише твої сльози, вітер – твоє дихання,

Ти – настрій вулиць, ти бувала у різних країнах.

Я тобі тут приберіг трохи парків, скверів,

Давай гуляти удвох у день народження.

Пройдемося уздовж доріг, вітрин та магазинів,

Вздовж старих вулиць Пітера, звернемо на Невський, Зимовий,

Вздовж станцій метрополітену, черг,

Давай летіти за птахами, то буде швидше.

Осінь, ти не соромся, заходь у гості,

Листя під ноги лягають у парку біля сосен.

Серйозний мій настрій до тебе, як ніколи,

У місті Петра мости омиває річка.

Почуття, головне, щоб у душі не пусто,

Просто я твій уже давно бережу для нас острів.

Де ти і хто заплітає твої коси?

Осінь, дай відповідь мені на запитання.

Я вибираюся з барлогу, щоб зробити кадр,

Внутрішній навігатор голосом Луї Вітана.

Через втомлені квартали часів Ленінграда,

Пам'ять стирає та малює навколо домінанти.

Вдихаю осінь, сп'янілий вечірньою прохолодою,

Борт набирає висоту по сходах парадної,

Злегка пом'ятий, що розміняв четвертий десяток,

Роки летять, як поверхи, серце без нарікань.

Ось він, мій п'ятий, уповільнююсь, як перед фіналом,

Хвилину постояти біля дверей і посунути назад.

Мені це треба, щоб не зникнути в дешевих запарах,

Коротким записом у журналі – я все ще з вами.

Місто сяє міріадами відблисків та фарб,

Як раніше, найкращі ліки - тобою милуватися,

Кружляють у танці листя десь на П'яцце дель Арті.

Ми вибираємо жити, а не шукати винних.

Осінь, ти не соромся, заходь у гості,

Листя під ноги лягають у парку біля сосен.

Серйозний мій настрій до тебе, як ніколи,

У місті Петра мости омиває річка.

Почуття, головне, щоб у душі не пусто,

Просто я твій уже давно бережу для нас острів.

Де ти і хто заплітає твої коси?

Осінь, дай відповідь мені на запитання.

Осінь, ти не соромся, заходь у гості,

Листя під ноги лягають у парку біля сосен.

Серйозний мій настрій до тебе, як ніколи,

У місті Петра мости омиває річка.

Почуття, головне, щоб у душі не пусто,

Просто я твій уже давно бережу для нас острів.

Де ти і хто заплітає твої коси?

Осінь, дай відповідь мені на запитання.