Осень 2018 - Красное Дерево

Е!

Красное Дерево здесь!

Это осень 2-0-1-8

3-1

Да, и правда говорят, что я пропащий

Что ж, бывает, зато настоящий

С детства полюбил тёмные оттенки

И давно синевой забиты коленки

А мы жили мечтами, эти мысли в тетрадь

Меняли бумагу на воздух и снова решать

Многим улица заменила мать

С воем сирен и криком «Стоять!»

(Стоять! Стоять!)

И без званий узнали, что не надо стесняться

И только после 30-ти я забил свои пальцы

Как ребёнок, продолжаю удивляться

Чую шипение змей, слышу шипение раций

Снова на бите теперь горе не беда

И пускай меня колбасит об крутые берега

Но со мной моя бригада и это то, что надо

Она чище чем голда 24-го карата

На деревьях желтела листва

И я бежал по траве босяком

Так не хватает в жизни тепла

И мы просим его у икон

На деревьях желтела листва

И я бежал по траве босяком

Так не хватает в жизни тепла

И мы просим его у икон

Я так хотел вернуться назад

И многих нет, кто шёл по пути (да)

Никто не прав, не виноват

Прикрыв спины друг друга проще дальше идти

Внутри души камнем пылилась тетрадь

И я открою там, где закончил писать

И в моей памяти столько людей и кадров

Но только дым-предатель стирает их плавно (О, да)

Мы прожигаем свою жизнь странно

Под низкие биты атланта и туман из бланта

И мой старый город живёт по законам Спарты

И многих не надолго хватило после старта

А в памяти братья и те, кто нам мешал

Мы все уходим тихо, уходим неспеша

В груди болит как в упор из калаша

Я помнить буду до конца.

Покойтесь с миром, кореша!

На деревьях желтела листва

И я бежал по траве босяком

Так не хватает в жизни тепла

И мы просим его у икон

На деревьях желтела листва

И я бежал по траве босяком

Так не хватает в жизни тепла

И мы просим его у икон

Е!

Червоне Дерево тут!

Це осінь 2-0-1-8

3-1

Так, і справді кажуть, що я зник.

Що ж, буває, зате справжній

З дитинства полюбив темні відтінки

І давно синьової забиті коліна

А ми жили мріями, ці думки у зошит

Змінювали папір на повітря і знову вирішувати

Багатьом вулиця замінила матір

З виттям сирен та криком «Стояти!»

(Стояти! Стояти!)

І без звань дізналися, що не треба соромитись

І лише після 30-ти я забив свої пальці

Як дитина, продовжую дивуватися

Чую шипіння змій, чую шипіння рацій

Знову на биті тепер горе не біда

І нехай мене ковбасить об круті береги

Але зі мною моя бригада і це те, що треба

Вона чистіша за голду 24-го карата

На деревах жовтіло листя

І я біг по траві босяком

Так не вистачає у житті тепла

І ми просимо його у ікон

На деревах жовтіло листя

І я біг по траві босяком

Так не вистачає у житті тепла

І ми просимо його у ікон

Я так хотів повернутися назад

І багатьох немає, хто йшов дорогою (так)

Ніхто не правий, не винен

Прикривши спини один одного простіше йти далі

Всередині душі каменем припадав пилом зошит

І я відкрию там, де перестав писати

І в моїй пам'яті стільки людей та кадрів

Але тільки дим-зрадник стирає їх плавно (О, так)

Ми пропалюємо своє життя дивно

Під низькі біти атланту та туман із бланта

І моє старе місто живе за законами Спарти

І багатьох не надовго вистачило після старту

А в пам'яті брати і ті, хто нам заважав

Ми всі йдемо тихо, йдемо поволі

У грудях болить як упор з калаша

Я пам'ятатиму до кінця.

Спочивайте зі світом, кореша!

На деревах жовтіло листя

І я біг по траві босяком

Так не вистачає у житті тепла

І ми просимо його у ікон

На деревах жовтіло листя

І я біг по траві босяком

Так не вистачає у житті тепла

І ми просимо його у ікон