Пианист - Красная плесень

Утро, полшестого, солнце светит в глаз,

Со мной девчонка рядом,

Значит, ты — не пианист.

Немного потянулся, открыл второй я глаз —

Еще одна девчонка!

Ну точно, ты — не пианист!

Я тихо встал с постели, чтоб их не разбудить,

Достал в кармане спички и вышел покурить,

Взглянул на ясно небо, настроенье — класс!

Но тут его испортил…

— Какой-то пианист.

— Он играл на трубе на восьмом этаже

И пел про любовь луне,

— Он на нервах играл,

Он сонет сочинял,

— И всех он достал уже.

Я стою на пляже, распиваю квас,

Рядом загорает какой-то металлист,

Он занял мое место и гамбургер жевал,

Играл он на гитаре,

— Ну точно металлист!

— Я тихо выпил кружку, в бильярд пошел играть,

Забрал свою подружку, мол, хватит загорать!

К тому же в это время обеденный был час,

Но громко его портил

— Все тот же металлист.

— Он играл на губе, тарахтел на трубе,

По гитаре ногами стучал,

— Он на нервах играл,

Он сонет сочинял,

— И всех он уже достал.

Я залез на вышку, и в воду я нырнул,

Но вдруг случилась лажа: я чуть не утонул,

Я сбил кому-то маску и повредил балласт,

Ведь в этом месте плавал

— Какой-то водолаз.

— Он стал тонуть с испугу, и жестами махал,

Баллон опустошился, он ласту потерял,

Меня схватил за плавки, за ноги и за таз,

И вот тогдя я понял,

— Что он точно водолаз!

— Он орал под водой,

И, махая ногой,

Ласту свою искал,

— Он на нервах играл,

Он сонет сочинял,

— Как он меня достал!

Ранок, пів на шосту, сонце світить в очі,

Зі мною дівчисько поруч,

Значить, ти - не піаніст.

Трохи потягнувся, відкрив другий я очі.

Ще одне дівчисько!

Ну точно, ти не піаніст!

Я тихо встав з постелі, щоб їх не розбудити,

Дістав у кишені сірника і вийшов покурити,

Глянув на небо, настрій — клас!

Але тут його зіпсував...

— Якийсь піаніст.

— Він грав на трубі на восьмому поверсі

І співав про кохання місяцю,

— Він на нервах грав,

Він сонет складав,

— І всіх він дістав уже.

Я стою на пляжі, розпиваю квас,

Поруч загоряє якийсь металіст,

Він зайняв моє місце і гамбургер жував,

Грав він на гітарі,

— Ну точно металіст!

—Я тихо випив кухоль, убільярд пішов грати,

Забрав свою подружку, мовляв, вистачить засмагати!

До того ж у це час обідня була година,

Але голосно його псував

- Все той же металіст.

— Він грав на губі, торохтів на трубі,

По гітарі ногами стукав,

— Він на нервах грав,

Він сонет складав,

— І всіх він уже дістав.

Я заліз на вишку, і в воду я пірнув,

Але раптом трапилася лажа: я трохи не потонув,

Я збив комусь маску і пошкодив баласт,

Адже в цьому місці плавав

— Якийсь водолаз.

— Він став тонути з переляку, і жестами махав,

Балон спустошився, він ласту втратив,

Мене схопив за плавки, за ноги та за таз,

І ось тоді я зрозумів,

— Що він точно водолаз!

— Він кричав під водою,

І, махаючи ногою,

Ласту свою шукав,

— Він на нервах грав,

Він сонет складав,

—Як він мене дістав!