Мурка - Красная плесень

Официант, рюмочки!

Это что, такие рюмочки?

Не, дайте наши стаканы, стаканы всем!

Наливайте водочки всем…

— Давайте, может, я пойду на сцену спою что ли для вас?

— Давай, Мишаня, просим, просим!

— Ну щас, товарищи, одну секунду…

Прибыла в Одессу, знаете, банда из Амура, по культурному обмену,

я так думаю… В банде были урки-шулера.

Банда занималась темными делами,

И за ней следила ГУБ ЧК.

— Даже, товарищи, Железный Феликс за ним следил.

Прямо не вылезая с кровати.

Ха-ха-ха!

Официант, еще сто грамм водочки мне и Надюше.

— Речь вела там баба, звали ее Муркой, или Надей, по-моему.

— Ты на что намекаешь, ставропольский троцкист, эсер, меньшевик.

Официант, еще два раза водочки мне.

— Даже злые урки, знаете, боялись Мурки,

Воровскую жизнь она вела.

— Ох, боялись Мурки, понимаешь…

— Яичницу-глазунью принесли?

— Официант, еще ящик водки на стол!

— Мурка, ты мой Муреночек, знаете.

— Надя!

Ты мой Надёночек!

— Индира!

Ты мой индусочек!

— Ну, и нажрались сегодня, товарищи.

— Официант, еще коньячку!

— Начались облавы, начались провалы,

Много, знаете, стало наших пропадать.

— Никто никуда не пропал, все занимаются общественным трудом на лесозаготовках.

Зря паникуешь.

— Как узнать скорее, знаете, кто же стал стучарой,

Чтобы за измену покарать, и это будет правильно.

— Кто чего увидит, кто чего услышит,

То тогда не следует молчать.

Немедленно нужно доложить Лаврентию Палычу.

— И за такую дырябу надо отвечать, знаете, товарищи.

— В натуре, точно как Каплан, товарищи.

За свою подставу подлую ответила.

Вот так и поделом.

Официант, водки всем!

— Мурка, ты мой Муреночек,

— Надя!

Ты мой Надёночек!

— Маргарет!

Ты моя Тэтчер,

— Ну, товарищи…

— Иосиф, молчи!

Водки всем!

— Как-то шли на дело, выпить захотелось,

Вот это дело, товарищи,

И зашли в ближайший ресторан, знаете,

— Официант, в почте Михаила,

— Там сидела Мурка в кожаной тужурке,

А из-под полы торчал наган, прям, как, знаете, у меня, только вот, знаете,

не совсем наган, но торчит все-таки.

— Меньше на Наденьку надо пялиться, болван!

— Чтоб не шухериться, мы решили скрыться,

— Миша, давай забудем старые обиды.

Давай садись на застолье.

Просто Надюша

перепила и вместе с музыкантами свалила куда-то на улицу.

Офіціант, чарочки!

Це що, такі чарочки?

Ні, дайте наші склянки, склянки всім!

Наливайте горілки всім…

— Давайте, може, я піду на сцену заспіваю чи для вас?

— Давай, Мишане, просимо, просимо!

— Ну, зараз, товариші, одну секунду…

Прибула в Одеса, знаєте, банда з Амура, по культурному обміну,

я так думаю... У банді були урки-шулери.

Банда займалася темними справами,

І за нею стежила ГУБ ЧК.

— Навіть, товариші, Залізний Фелікс за ним стежив.

Прямо не вилазячи з ліжка.

Ха-ха-ха!

Офіціанте, ще сто грам горілки мені і Надюші.

— Мова вела там баба, звали її Муркою, або Надею, на мою думку.

— Ти на що натякаєш, ставропольський троцькіст, есер, меншовик.

Офіціанте, ще двічі горілки мені.

— Навіть злі урки, знаєте, боялися Мурки,

Злодійське життя вона вела.

— Ох, боялися Мурки, розумієш…

— Яєчню-глазунню принесли?

— Офіціанте, ще ящик горілки на стіл!

— Мура, ти мій Муреночко, знаєте.

— Надя!

Ти мій Надьоночко!

—Індира!

Ти мій індусочок!

— Ну, і нажерлися сьогодні, товариші.

— Офіціанте, ще коньячку!

— Почалися облави, почалися провали,

Багато, знаєте, почало наших пропадати.

— Ніхто нікуди не зник, усі займаються суспільною працею на лісозаготівлях.

Даремно панікуєш.

— Як дізнатися швидше, знаєте, хто вже став стучарою,

Щоб за зраду покарати, і це буде правильно.

— Хто чого побачить, хто чого почує,

Тоді не слід мовчати.

Негайно треба доповісти Лаврентію Паличу.

— І за таку дірябу треба відповідати, знаєте, товариші.

— В натурі, як Каплан, товариші.

За свою підставу підлу відповіла.

Отак і поділом.

Офіціанте, горілки всім!

— Мура, ти мій Муреночко,

— Надя!

Ти мій Надьоночко!

— Маргарет!

Ти моя Тетчер,

—Ну, товариші…

— Йосипе, мовчи!

Горілки всім!

— Якось йшли на справу, випити захотілося,

Ось це діло, товариші,

І зайшли до найближчого ресторану, знаєте,

— Офіціант, у пошті Михайла,

— Там сиділа Мурка в шкіряній тужурці,

А з-під підлоги стирчав наган, прямий, як, знаєте, у мене, тільки ось, знаєте,

не зовсім наган, але стирчить все-таки.

— Меньше на Наденьку треба вирячитися, дурень!

— Щоб не шухеритися, ми вирішили втекти,

— Мишко, давай забудемо старі образи.

Давай сідай на застілля.

Просто Надюша

перепила і разом із музикантами звалила кудись на вулицю.