Крюгер - Красная плесень

Шла девочка с дедушкой вдоль речки.

Смотрят, говно плывет.

Ну, а девочка и спрашивает: "Дедушка, откуда оно?"

А дедушка и

говорит: "Было это давно. Жил принц и принцесса. Принц уехал воевать, а принцесса, подумав, что его убьют, утопилась в этой самой

речушке". Спрашивает вновь девочка: "А говно-то откуда?". "А я ебу?

Насрал кто-то"

"Кошмарики на Вязова" смотрел я перед сном,

Очень испугался, и на трусах - пятно.

На чёрно-тёмном небе… яркая луна,

За дверью кто-то дышит, короче, не до сна!

С дрожащими коленями я подошел к глазку,

И из клоаки вырвалось немного запашку.

Я в этом был уверен, за дверью Крюгер был,

Поэтому я дверь свою комодом завалил.

Не испугать вам, ведьмы, меня.

Пусть обосраны трусы,

Это всё - хуйня.

Не боюсь я Крюгеров, вурдалаков, упырей,

До занавески своей.

До занавески своей.

В тёмном коридоре затрезвонил телефон,

Я обосрал свою постель, пропал мгновенно сон,

Из трубки раздался пробитый, грубый бас:

"Я подымаюсь к тебе, жди меня сейчас!"

Я понял, это - Крюгер!

Теперь мене пиздец,

И яйца больно сжались, и зажмыхался конец,

Обратно запихав котях, я в ванну побежал,

И мощный дедов молоток под руки мне попал.

Я у глазка застыл, за дверью мракота,

На первом этаже, закрылась дверь лифта.

В косяк мой перекошенный кто-то постучал,

Я дверь открыл и по башке с размаху уебал!

Спичку в темноте зажёг, узнал тебя,

На коврике корёжилась девушка моя.

Не хер было, милая, басить мне в телефон,

Ведь ты прекрасно знаешь, шо Крюгеры кругом!

Кругом!

Не испугать вам, ведьмы, меня.

Пусть обосраны трусы,

Это все - хуйня.

Не боюсь я Крюгеров, вурдалаков, упырей

До занавески своей!

Ішла дівчинка з дідусем вздовж річки.

Дивляться, говно пливе.

Ну, а дівчинка й питає: "Дідусю, звідки воно?"

А дідусь і

каже: "Було це давно. Жив принц і принцеса. Принц поїхав воювати, а принцеса, подумавши, що його вб'ють, втопилася в цій самій.

річечці". Запитує знову дівчинка: "А говно звідки?". "А я ебу?

Насрав хтось"

"Кошмарики на В'язова" дивився я перед сном,

Дуже злякався, і на трусах – пляма.

На чорно-темному небі... яскравий місяць,

За дверима хтось дихає, коротше, не до сну!

З тремтячими колінами я підійшов до вічка,

І з клоаки вирвалося трохи оранку.

Я в цьому був певен, за дверима Крюгер був,

Тому я двері свої комодом завалив.

Не налякати вам, відьми, мене.

Нехай обідрані труси,

Це все – хуйня.

Не боюся я Крюгеров, вурдалаків, упирів,

До своєї фіранки.

До своєї фіранки.

У темному коридорі задзвонив телефон,

Я обіслав свою постіль, пропав миттєво сон,

З трубки пролунав пробитий, грубий бас:

"Я підіймаюся до тебе, чекай мене зараз!"

Я зрозумів, що це Крюгер!

Тепер мене пиздец,

І яйця боляче стиснулися, і затулився кінець,

Назад запхав котях, я у ванну побіг,

І потужний дідів молоток під руки мені влучив.

Я у вічка застиг, за дверима мороку,

На першому поверсі зачинилися двері ліфта.

У косяк мій перекошений хтось постукав,

Я двері відчинив і по голові з розмаху уебал!

Сірник у темряві запалив, пізнав тебе,

На килимку коріжилась дівчина моя.

Не хер було, мила, басити мені в телефон,

Адже ти чудово знаєш, що Крюгери кругом!

Навколо!

Не налякати вам, відьми, мене.

Нехай обідрані труси,

Це все – хуйня.

Не боюсь я Крюгеров, вурдалаків, упирів

До фіранки своєї!