Алкаш - Красная плесень

Вот и кончилось бухло,

И я трезвый как стекло

Возвращаюсь вечером домой,

Сколько можно пить,

Но хуёво жить,

Если не въебал стакан-другой.

А я бухаю каждый день,

И это делать мне не лень,

И я совсем уже забыл,

Когда не пил.

Но стоит пропустить хоть день,

И я блуждаю словно тень,

Ведь мне без водки

Белый свет совсем не мил.

Дома ждёт меня жена,

Только на хуй мне она,

Я не знаю, что мне делать с ней,

Я ложусь в кровать,

Начинаю ждать,

Лишь бы только утро поскорей.

А я бухаю каждый день,

И это делать мне не лень,

И я совсем уже забыл,

Когда не пил.

Но стоит пропустить хоть день,

И я блуждаю словно тень,

Ведь мне без водки

Белый свет совсем не мил.

Завтра будет день опять,

Надо бабки где-то взять,

Ведь не пить так долго — это грех,

И жена моя

Будет для меня

Самая красивая из всех.

А я бухаю каждый день,

И это делать мне не лень,

И я совсем уже забыл,

Когда не пил.

Но стоит пропустить хоть день,

И я блуждаю словно тень,

Ведь мне без водки

Белый свет совсем не мил.

А я бухаю каждый день,

И это делать мне не лень,

И я совсем уже забыл,

Когда не пил.

Но стоит пропустить хоть день,

И я блуждаю словно тень,

Ведь мне без водки

Белый свет совсем не мил.

Ведь мне без водки

Белый свет совсем не мил.

Ведь мне без водки

Белый свет совсем не мил.

— Леонид Ильич, посмотрите, можно ли это по телевидению показать?

— Так, «Я стою, наклонясь…»… О!

«В мою писю входит приятно твой

упругий багровый зайчонок».

Интересно, в мою писю ещё никто не входил.

Ну,

пусть поют.

От і скінчилося бухло,

І я тверезий як скло

Повертаюся ввечері додому,

Скільки можна пити?

Але хуево жити,

Якщо не в'їбал склянку-другу.

А я бухаю щодня,

І це робити мені не лень,

І я зовсім уже забув,

Коли не пив.

Але варто пропустити хоч день,

І я блукаю немов тінь,

Адже мені без горілки

Біле світло зовсім не мило.

Вдома чекає на мене дружина,

Тільки на хуй мені вона,

Я не знаю, що мені робити з нею,

Я лягаю в ліжко,

Починаю чекати,

Аби тільки ранок швидше.

А я бухаю щодня,

І це робити мені не лень,

І я зовсім уже забув,

Коли не пив.

Але варто пропустити хоч день,

І я блукаю немов тінь,

Адже мені без горілки

Біле світло зовсім не мило.

Завтра буде день знову,

Треба бабусь десь взяти,

Адже не пити так довго — це гріх,

І дружина моя

Буде для мене

Найкрасивіша з усіх.

А я бухаю щодня,

І це робити мені не лень,

І я зовсім уже забув,

Коли не пив.

Але варто пропустити хоч день,

І я блукаю немов тінь,

Адже мені без горілки

Біле світло зовсім не мило.

А я бухаю щодня,

І це робити мені не лень,

І я зовсім уже забув,

Коли не пив.

Але варто пропустити хоч день,

І я блукаю немов тінь,

Адже мені без горілки

Біле світло зовсім не мило.

Адже мені без горілки

Біле світло зовсім не мило.

Адже мені без горілки

Біле світло зовсім не мило.

— Леоніде Іллічу, подивіться, чи можна це по телебаченню показати?

— Так, «Я стою, нахиляючись…»… О!

«У мою писю входить приємно твій

пружне багряне зайченя».

Цікаво, в мій лист ще ніхто не входив.

Ну,

нехай співають.