The Desert Inside - Kirlian Camera

I saw their faces go away

Towards the shining sun

And everything reminds of their names

But I can’t explain this cold.

And houses, houses all around,

Across this uselessness.

I’m using all the words I can…

Can you understand an ill soul???

There is not anything simpler

Than this sense of defeat

And the dreams which remain unchanged,

Like monuments to pity.

And I will wake up one morning

After sorrowful long years

Giving ice and snow to earth

On the wings of a lost heart.

And then I will kill the daylight

And its shameful poor old tricks,

'cause your smile is just the only thing

I need to save

In me.

This winter

Is calling me,

With its sad angels, around.

Outside.

I loro volti andare via

Verso il sole infinito

E tutto mi ricorda i loro nomi

In questo gelo

E luci e case tutte intorno

Questo niente dentro

Ed uso tutte le parole

E il cuore,

Inutilmente.

There is not anything simpler

Than this sense of defeat

And the dreams which remain unchanged,

Like moments to pity.

And the air seems to be still,

And no one may feel the kiss

Of those cold and gentle lips

Which give the merciful first rest.

Just an icy heaven’s rising

On the ashes of the world,

Turning off flaming horizons

With his boundless frozen dawns.

This desert of ice

Is calling me… me again,

With his large arms of loneliness.

This desert of ice

Is calling me… me again,

'cause he’s the father

Of mine.

The desert inside.

Я бачив, як їхні обличчя відійшли

Назустріч сяючому сонцю

І все нагадує їх імена

Але я не можу пояснити цей холод.

І будинки, будинки навколо,

Поперек цієї непотрібності.

Я використовую всі слова, які можу…

Чи можете ви зрозуміти хвору душу???

Немає нічого простішого

Ніж це відчуття поразки

І мрії незмінні,

Як пам’ятники жалю.

І я прокинусь одного ранку

Після скорботних довгих років

Даючи лід і сніг на землю

На крилах заблудлого серця.

І тоді я вб’ю денне світло

І його ганебні бідні старі трюки,

тому що твоя усмішка - це єдине

Мені потрібно зберегти

В мені.

Ця зима

Дзвонить мені,

Зі своїми сумними ангелами навколо.

Ззовні.

I loro volti andare via

Verso il sole infinito

E tutto mi ricorda i loro nomi

In questo gelo

E luci e case tutte intorno

Questo niente dentro

Ed uso tutte le parole

E il cuore,

Inutilmente.

Немає нічого простішого

Ніж це відчуття поразки

І мрії незмінні,

Як моменти, щоб пожаліти.

І повітря, здається, нерухоме,

І ніхто не може відчути поцілунок

З тих холодних і ніжних губ

Які дають милосердний перший спочинок.

Просто крижане небо піднімається

На попелищі світу,

Вимкнення палаючих обріїв

З його безмежними застиглими світанками.

Ця крижана пустеля

Мене кличе… мене знову,

Зі своїми великими руками самотності.

Ця крижана пустеля

Мене кличе… мене знову,

тому що він батько

Мій; на мою.

Пустеля всередині.