Epitaph - Kirlian Camera

The wall on which the prophets wrote

Is cracking at the seams

Upon the instruments of death

The sunlight brightly gleams

When every man is torn apart

With nightmares and with dreams

Will no one lay the laurel wreath

When silence drowns the screams?

Confusion will be my epitaph

As I crawl a cracked and broken path

If we make it we can all sit back and laugh

But I fear tomorrow I'll be crying

Yes, I fear tomorrow I'll be crying

Yes, I fear tomorrow I'll be crying

Between the iron gates of fate

The seeds of time were sown

And watered by the deeds of those

Who know and who are known;

Knowledge is a deadly friend

If no one sets the rules

The fate of all mankind I see

Is in the hands of fools

The wall on which the prophets wrote

Is cracking at the seams

Upon the instruments of death

The sunlight brightly gleams

When every man is torn apart

With nightmares and with dreams

Will no one lay the laurel wreath

When silence drowns the screams?

Confusion will be my epitaph

As I crawl a cracked and broken path

If we make it we can all sit back and laugh

But I fear tomorrow I'll be crying

Yes I fear tomorrow I'll be crying

Yes I fear tomorrow I'll be crying

Crying...

Crying...

Yes I fear tomorrow I'll be crying

Yes I fear tomorrow I'll be crying

Yes I fear tomorrow I'll be crying

Crying...

Crying...

Стіна, на якій писали пророки

Розтріскується по швах

На знаряддях смерті

Сонячне світло яскраво блищить

Коли кожна людина розривається

З кошмарами і з мріями

Чи ніхто не покладе лавровий вінок

Коли тиша заглушає крики?

Замішання буде моєю епітафією

Поки я повзаю тріснутим і розбитим шляхом

Якщо нам це вдасться, ми всі зможемо сидіти склавши руки і сміятися

Але я боюся, що завтра я буду плакати

Так, я боюся, що завтра я буду плакати

Так, я боюся, що завтра я буду плакати

Між залізними воротами долі

Насіння часу було посіяне

І поливається ділами тих

Хто знає і хто відомий;

Знання — смертельний друг

Якщо ніхто не встановлює правила

Долю всього людства я бачу

В руках дурнів

Стіна, на якій писали пророки

Розтріскується по швах

На знаряддях смерті

Сонячне світло яскраво блищить

Коли кожна людина розривається

З кошмарами і з мріями

Чи ніхто не покладе лавровий вінок

Коли тиша заглушає крики?

Замішання буде моєю епітафією

Поки я повзаю тріснутим і розбитим шляхом

Якщо нам це вдасться, ми всі зможемо сидіти склавши руки і сміятися

Але я боюся, що завтра я буду плакати

Так, я боюся, що завтра я буду плакати

Так, я боюся, що завтра я буду плакати

Плаче...

Плаче...

Так, я боюся, що завтра я буду плакати

Так, я боюся, що завтра я буду плакати

Так, я боюся, що завтра я буду плакати

Плаче...

Плаче...