Face à la mort - Kenza Farah

Face à la mort on est comme des handicapés

On est sans armes envers le XX

On est en larme on peux rien faire face XX

Dans nos têtes c’est nous les fautifs

Constamment on s’plaint comme on est encore XX

Face à leur corps inerte qu’on a rien, rien pu faire pour empêcher leur perte

Soeur, j’fais parti d’ce qui pleure au remord

Qui s’en veulent à mort

Qui ont XX

Quand l’oseille valait elle plus que de l’or

Des lors qu’tu sait qu’t’es finis comme un père, une mère

Une sœur ou un frère

C’est à travers ces vers que j’pense que ma vie

J’ai perdu la notion depuis la XX

C’est pas fini, me dit pas que t’es partis

Que ton corps est sans vie

Comment hier t'étais là aujourd’hui t’es plus en bas

Tu m’prends pour un fou ou quoi

Dans ma tête constamment j’entends ta voix

Hier encore ici

Et si loin aujourd’hui

La ou les corps sont froids

La ou les cœurs se noient

Et se retrouve privé

De ceux qu’ils ont aimés

On est tous la liste d’attente d’la faucheuse

Celle qui nous rend à nous nos proches malheureux et malheureuse

Celle qui après son passage, on creuse

Forcement on sait tous qu’on va partir un jour ou l’autre

Mais on sait pas si notre mort sera douloureuse

Ou pas, XX

XX soit réservé là bas

Que Dieu ai pitié d’notre âme

Qu’il nous remette sur le droit chemin XX

Quand étant vivant on peut déjà commencer à pleurer sur notre sort

Si toutes les vérités XX

J’n’ai pas à mentir

Sous prétexte qu’on va inviter l’pire

Qu’on va pas XX

La vie est courte alors on la passe à s’amuser

Et dire qu’on est méprisé

Par le seigneur tout puissant

XX le sheitan nous a abusé

Que Dieu est pitié d’notre âme

Qu’il nous remette sur le droit chemin XX

Salam à ton âme frérot, peace

Hier encore ici

Et si loin aujourd’hui

La ou les corps sont froids

La ou les cœurs se noient

Et se retrouve privé

De ceux qu’ils ont aimés

Hommage aux perdus

Hommage aux absents

J’ai le cœur brisé

Mon âme a grisé

Hommage aux déçus

Un hommage décent

On garde nos pensées

En guise d’amitié

Hier encore ici

Et si loin aujourd’hui

La ou les corps sont froids

La ou les cœurs se noient

Et se retrouve privé

De ceux qu’ils ont aimés

Перед смертю ми як інваліди

Ми беззбройні проти XX

Ми в сльозах, ми не можемо впоратися з ХХ

У наших головах винуватці ми

Постійно скаржимося, ніби ми все ще ХХ

Зіткнувшись з їхнім інертним тілом, що у нас нічого немає, ми нічого не можемо зробити, щоб запобігти їх втраті

Сестро, я частина того, що плаче від докорів сумління

Які хочуть один одному смерті

Хто має ХХ

Коли щавель коштував більше за золото

Як тільки ти дізнаєшся, що ти закінчився, як батько, мати

Сестра чи брат

Саме через ці вірші я думаю про своє життя

Я загубився з XX

Все ще не закінчилося, не кажи мені, що ти пішов

Що твоє тіло неживе

Як вчора ти був там, сьогодні ти знищений

Ви мене за дурня приймаєте чи що

У своїй голові постійно чую твій голос

Вчора знову тут

І поки що сьогодні

Де тіла холодні

Де тонуть серця

І виявляється позбавленим

З тих, кого вони любили

Ми всі в листі очікування похмурого женця

Той, що робить нещасними й нещасними наших близьких

Той, хто після її проходження ми копаємо

Звичайно, ми всі знаємо, що колись підемо

Але ми не знаємо, чи буде наша смерть болісною

Чи ні, ХХ

XX зарезервуйте там

Нехай Бог помилує нашу душу

Хай він поверне нас на правильний шлях XX

За життя ми вже можемо плакати над своєю долею

Якщо всі істини XX

Мені не треба брехати

Під тим приводом, що ми збираємося запросити найгірших

Ми не йдемо XX

Життя коротке, тому ми проводимо його, розважаючись

І скажи, що нас зневажають

Від Всевишнього Господа

ХХ шейтан знущався над нами

Щоб Бог змилувався над нашою душею

Хай він поверне нас на правильний шлях XX

Салам твоїй душі брате, мир

Вчора знову тут

І поки що сьогодні

Де тіла холодні

Де тонуть серця

І виявляється позбавленим

З тих, кого вони любили

Данина загиблим

Данина відсутнім

Моє серце розбите

Моя душа посивіла

Дань розчарованим

Гідна данина

Ми зберігаємо свої думки

Як дружба

Вчора знову тут

І поки що сьогодні

Де тіла холодні

Де тонуть серця

І виявляється позбавленим

З тих, кого вони любили