Зачем нам звёзды - kavabanga Depo kolibri

Нас воспитали этажи эти, мама;

Дым, мариванна.

Мелочь из кармана

Голова, набитая хламом.

Спето не мало,

За душу про нас.

И про первую любовь, ты мне не говори,

Разбивались руки в кровь,

Ты каждый день мог повторить.

Сами закрывались от истерик по домам.

Да, я был пьян, и —

Не понимал, что вокруг жизни происходит,

Злой туман, и через него видел на меня пародии.

Пароли все поставили, меня забыли вовсе

Как тогда оставили, так и я вас бросил после…

Припев:

И мы больше не вернёмся, такими бодрыми,

Такими сильными.

Зачем нам звёзды?

Мы так хотели жить комфортнее, красивее,

Но потеряли грёзы.

Боже, спаси меня!

И мы больше не вернёмся, такими бодрыми,

Такими сильными.

Зачем нам звёзды?

Мы так хотели жить комфортнее, красивее,

Но потеряли грёзы.

Боже, спаси меня!

Просыпался в постели, скованный не любя,

Выпускал кольца с балкона, без кашля.

Я так счастлив, год 25, что нашёл себя,

И не стыдно теперь быть кем-то вчерашним.

Шаг на шаг, кнопки, телефон,

Меня отвлекает улыбка ребёнка.

Забей, всем наплевать, когда не видно небо.

Я искал друзей глазами, но находил их редко.

Отправлено «влюбись» отвечу пробелом,

Прости, но ты скиснешь в пятидневках.

И больше во что верить, и как стать человеком,

На съёмных хатах, когда шмотки в пакетах.

Припев:

И мы больше не вернёмся, такими бодрыми,

Такими сильными.

Зачем нам звёзды?

Мы так хотели жить комфортнее, красивее,

Но потеряли грёзы.

Боже, спаси меня!

И мы больше не вернёмся, такими бодрыми,

Такими сильными.

Зачем нам звёзды?

Мы так хотели жить комфортнее, красивее,

Но потеряли грёзы.

Боже, спаси меня!

Вокруг меня толпы,

Я видел тысячи поднятых рук,

Если бы предки знали просто, кто мы —

Не отпускали б на концерты детвору,

На сердце гематома, но я не вру —

Я просто делаю вам звук.

Музыка-палитра мной сложенных букв

В студийной будке — залп, крупнокалиберных пуль.

Мы не могли смотреть в глаза близким, зная, что выбран путь,

Который вряд ли воплощал наши действия в их мечту.

Круг поубавился тех, кто был близок,

Мы улыбались им в глаза, как в детстве,

Но вместо дружбы предлагали бизнес.

А ведь когда-то нас обеих пожирала бедность,

Мы из дворовых превращались в жителей столицы.

С музой мы подписали гарантии,

Но я наслышан о её высокомерном характере.

И с размахом бесконечности, глазами фанатиков,

Будем вырывать города по ветру, всеми правдами брать своё.

Припев:

И мы больше не вернёмся, такими бодрыми,

Такими сильными.

Зачем нам звёзды?

Мы так хотели жить комфортнее, красивее,

Но потеряли грёзы.

Боже, спаси меня!

И мы больше не вернёмся, такими бодрыми,

Такими сильными.

Зачем нам звёзды?

Мы так хотели жить комфортнее, красивее,

Но потеряли грёзы.

Боже, спаси меня!

Нас виховали ці поверхи, мамо;

Дим, мариванна.

Дрібниця з кишені

Голова, набита мотлохом.

Спіто не мало,

За душу про нас.

І про перше кохання, ти мені не говори,

Розбивалися руки в кров,

Ти щодня міг повторити.

Самі закривалися від істерик по будинках.

Так, я був п'яний, і

Не розумів, що навколо життя відбувається,

Злий туман, і через нього бачив на мене пародії.

Паролі все поставили, мене забули зовсім

Як тоді залишили, так і вас кинув після...

Приспів:

І ми більше не повернемося, такими бадьорими,

Такими сильними.

Навіщо нам зірки?

Ми так хотіли жити комфортніше, красивіше,

Але втратили мрії.

Боже, спаси мене!

І ми більше не повернемося, такими бадьорими,

Такими сильними.

Навіщо нам зірки?

Ми так хотіли жити комфортніше, красивіше,

Але втратили мрії.

Боже, спаси мене!

Прокидався в постелі, скований не люблячи,

Випускав кільця з балкона, без кашлю.

Я так щасливий, рік 25, що знайшов себе,

І не соромно тепер бути кимось вчорашнім.

Крок на крок, кнопки, телефон,

Мене відволікає посмішка дитини.

Забий, усім наплювати, коли не видно небо.

Я шукав друзів очима, але знаходив їх рідко.

Відправлено «закохайся» відповім пробілом,

Пробач, але ти скиснеш у п'ятиденках.

І більше в що вірити, і як стати людиною,

На знімних хатах, коли шмотки в пакетах.

Приспів:

І ми більше не повернемося, такими бадьорими,

Такими сильними.

Навіщо нам зірки?

Ми так хотіли жити комфортніше, красивіше,

Але втратили мрії.

Боже, спаси мене!

І ми більше не повернемося, такими бадьорими,

Такими сильними.

Навіщо нам зірки?

Ми так хотіли жити комфортніше, красивіше,

Але втратили мрії.

Боже, спаси мене!

Навколо мене натовпу,

Я бачив тисячі піднятих рук,

Якщо б предки знали просто, хто ми—

Не відпускали б на концерти дітлахам,

На серце гематома, але я не брешу —

Я просто роблю вам звук.

Музика-палітра мною складених літер

У студійній будці — залп, великокаліберних куль.

Ми не могли дивитися в очі близьким, знаючи, що обраний шлях,

Який навряд чи втілював наші дії в їх мрію.

Коло поменшало тих, хто був близький,

Ми посміхалися їм у очі, як у дитинстві,

Але замість дружби пропонували бізнес.

А бо колись нас обох пожирала бідність,

Ми з дворових перетворювалися на жителів столиці.

З музою ми підписали гарантії,

Але я чув про еї зарозумілому характері.

І з розмахом нескінченності, очима фанатиків,

Вириватимемо міста за вітром, усіма правдами брати своє.

Приспів:

І ми більше не повернемося, такими бадьорими,

Такими сильними.

Навіщо нам зірки?

Ми так хотіли жити комфортніше, красивіше,

Але втратили мрії.

Боже, спаси мене!

І ми більше не повернемося, такими бадьорими,

Такими сильними.

Навіщо нам зірки?

Ми так хотіли жити комфортніше, красивіше,

Але втратили мрії.

Боже, спаси мене!