Над пропастью - kavabanga Depo kolibri

Над пропастью во ржи, мысли мои полностью во лжи.

Голос неуверено дрожит, голову под перья, ложись.

Меня от города тошнит, будто кто-то

Преднамеренно испортил мою жизнь.

От запаха бензина до души воротит.

Сердце просит «Не спеши, погоди…»

Движения, где дни, как один алгоритм.

Механизм двинет взгляд от гардин на карниз.

Все мечты я перебил на гарнир.

В улыбке поплыл, долго кавыряясь вилкой в любви;

Вспоминая, сколько много было пылких обид —

Теперь забыл…

Припев:

Я отдаю вам себя!

Держите моё сердце, читайте мои мысли —

Заберите все что осталось во мне!

Добейте мои нервы!

Сожгите мои письма —

Вы над пропастью, а я там — на дне!

Держите моё сердце, читайте мои мысли —

Заберите все что осталось во мне!

Добейте мои нервы!

Сожгите мои письма —

Вы над пропастью, а я там — на дне!

И вновь ноют гитары, ангелы плачут по нам,

Ведь это на руку.

Касаются дна

Ненастные дни уходили, как уходит она —

Cмешно прям, недоступная…

Склонен я все пропустить,

Если смог, стал бы другим,

Но — чему-то суждено быть пустым,

Как поездам уходить из вокзала.

Что стало с нами?

Что греет в руке?

Да, мама, твой сын успел по взрослеть.

Казалось — я все смогу, но только казалось

Так мало касаний

Припев:

Я отдаю вам себя!

Держите моё сердце, читайте мои мысли —

Заберите все что осталось во мне!

Добейте мои нервы!

Сожгите мои письма —

Вы над пропастью, а я там — на дне!

Держите моё сердце, читайте мои мысли —

Заберите все что осталось во мне!

Добейте мои нервы!

Сожгите мои письма —

Вы над пропастью, а я там — на дне!

Уже был собран, трижды пил кофе.

Утром, пол шестого… Ливень бил в стёкла.

Откровенно, если б не курил столько —

Я бы свалил ещё с ночи в полусонный город.

Твой взгляд, он будто сработан на камеру;

Да, в твоих глазах было что-то от дьявола.

Сбивали речь вечно надуманные паузы —

«Простая магия», — подумал я.

«Да, вот какая ты!»

Мы сами выбрали путь — тупик.

Быть собой, тут, увы, лишь сильней запутались.

Больше не ведут огни, а воспоминания зовут тебя.

Припев:

Я отдаю вам себя!

Держите моё сердце, читайте мои мысли —

Заберите все что осталось во мне!

Добейте мои нервы!

Сожгите мои письма —

Вы над пропастью, а я там — на дне!

Держите моё сердце, читайте мои мысли —

Заберите все что осталось во мне!

Добейте мои нервы!

Сожгите мои письма —

Вы над пропастью, а я там — на дне!

Над прірвою брехні, думки мої повністю брехні.

Голос невпевнено тремтить, голову під пір'я, лягай.

Мене від міста нудить, ніби хтось

Умисно зіпсував моє життя.

Від запаху бензину до душі верне.

Серце просить «Не поспішай, постривай…»

Рухи де дні як один алгоритм.

Механізм рушить погляд від гардин на карниз.

Всі мрії я перебив на гарнір.

В посмішці поплив, довго копирсаючись виделкою в любові;

Згадуючи, скільки багато було палких образ.

Тепер забув…

Приспів:

Я віддаю вам себе!

Тримайте моє серце, читайте мої думки—

Заберіть все, що залишилося в мені!

Добийте мої нерви!

Спаліть мої листи—

Ви над над прірвою, а я там – на дні!

Тримайте моє серце, читайте мої думки—

Заберіть все, що залишилося в мені!

Добийте мої нерви!

Спаліть мої листи—

Ви над над прірвою, а я там – на дні!

І ново ниють гітари, ангели плачуть за нами,

Адже це на руці.

Стосуються дна

Негодні дні йшли, як вона йде.

Смішно прямий, недоступний.

Схильний я все пропустити,

Якщо зміг, став би іншим,

Але — чомусь судилося бути порожнім,

Як поїздам йти з вокзалу.

Що сталося з нами?

Що гріє в руці?

Так, мамо, твій син встиг по дорослішати.

Здавалося - я все зможу, але тільки здавалося

Так мало торкань

Приспів:

Я віддаю вам себе!

Тримайте моє серце, читайте мої думки—

Заберіть все, що залишилося в мені!

Добийте мої нерви!

Спаліть мої листи—

Ви над над прірвою, а я там – на дні!

Тримайте моє серце, читайте мої думки—

Заберіть все, що залишилося в мені!

Добийте мої нерви!

Спаліть мої листи—

Ви над над прірвою, а я там – на дні!

Вже був зібраний, тричі пив каву.

Вранці, пів на шосту… Злива била в скло.

Відверто, якщо б не курив стільки

Я би звалив ще з ночі в напівсонне місто.

Твій погляд, він ніби спрацьований на камеру;

Так, у твоїх очах було щось від диявола.

Збивали мову вічно надумані паузи—

«Проста магія»,— подумав я.

"Так, ось яка ти!"

Ми самі вибрали шлях — глухий кут.

Бути собою тут, на жаль, лише сильніше заплуталися.

Більше не ведуть вогні, а спогади звуть тебе.

Приспів:

Я віддаю вам себе!

Тримайте моє серце, читайте мої думки—

Заберіть все, що залишилося в мені!

Добийте мої нерви!

Спаліть мої листи—

Ви над над прірвою, а я там – на дні!

Тримайте моє серце, читайте мої думки—

Заберіть все, що залишилося в мені!

Добийте мої нерви!

Спаліть мої листи—

Ви над над прірвою, а я там – на дні!