Глубина - kavabanga Depo kolibri

После дождя склонились деревья и вышибло пробки.

Постой пацан вычистил перья, смыл татуировки.

Кого глубина втянула навеки в бездонную пропасть,

Но в солнечный день выходят на берег подводные лодки.

Мокрые кроссовки по району отбивают шаг,

Погружаясь в воды Амазонки.

Мы полные покоя, и затянуты пробоины.

Душа заживает под покровом солнца.

Кого позовет глубина?

Кого позовет глубина?

Кого позовет глубина?

Кого позовет глубина?

Я остаюсь один в этом городе витрин.

Ветер дует в мои крылья, крылья уже не спасти.

Нас предают вожди.

Дома с потолка дожди.

Глаза прячем за шторами.

Стихнет буря, будет штиль.

Прячась в метро узнаю прохожего лицо.

Сотни таких здесь, кому так не повезло.

На улице плюс, а мы опять в ноль —

Моё поколение 90-х…

Да, завтрашний день.

Завтра ждём каждый раз мы.

Нам нужен стыд, но звёздам не до нас.

Об грязный асфальт мы стирали мечты,

Сжимая в кулак свою волю как мечи!

Кого позовет глубина?

Кого позовет глубина?

Кого позовет глубина?

Кого позовет глубина?

Холодный воздух.

Еле дышат лёгкие.

Могз мой переполнен.

Тело будто бы в коробке.

Мы не спим, на это нет время.

В жизни вечно без денег.

Риск — это лишь проблема.

Видишь только падение.

Спасите, люди, меня от холода!

Просвета нету, темнота дымом из окна.

Один из тех людей, кого возраст не поменял.

Проблемы всех этих дней, мне говорили — я пропал.

Но куда несёт меня дорога дальняя?

В чём вина моя?

Фонари — маяк домой!

Время быстро тикает.

В голове мотив играет,

И всё, что было лишь смоет водой!

Мокрые кроссовки по району отбивают шаг,

Погружаясь в воды Амазонки.

Мы полные покоя, и затянуты пробоины.

Душа заживает под покровом солнца.

Кого позовет глубина?

Кого позовет глубина?

Кого позовет глубина?

Кого позовет глубина?

Після дощу схилилися дерева і вибило пробки.

Стривай пацан вичистив пір'я, змив татуювання.

Кого глибина втягнула навіки в бездонну прірву,

Але в сонячний день виходять на берег підводні човни.

Мокрі кросівки по району відбивають крок,

Занурюючись у води Амазонки.

Ми повні спокою, і затягнуті пробоїни.

Душа гоїться під покровом сонця.

Кого покличе глибина?

Кого покличе глибина?

Кого покличе глибина?

Кого покличе глибина?

Я залишаюся один у цьому місті вітрин.

Вітер дме в мої крила, крила вже не врятувати.

Нас зраджують вожді.

Вдома зі стелі дощі.

Очі ховаємо за шторами.

Стихне буря, буде штиль.

Ховаючись у метри дізнаюся перехожого обличчя.

Сотні таких тут, кому так не пощастило.

На вулиці плюс, а ми знову в нуль

Моє покоління 90-х.

Так, завтрашній день.

Завтра чекаємо щоразу ми.

Нам потрібен сором, але зіркам не до нас.

Про брудний асфальт ми прали мрії,

Стисаючи в кулак свою волю як мечі!

Кого покличе глибина?

Кого покличе глибина?

Кого покличе глибина?

Кого покличе глибина?

Холодне повітря.

Ледве дихають легені.

Могз мій переповнений.

Тіло ніби в коробці.

Ми не спимо, на це немає час.

У житті завжди без грошей.

Ризик — це лише проблема.

Бачиш лише падіння.

Врятуйте, люди, мене від холоду!

Просвіту немає, темрява димом із вікна.

Один із тих людей, кого вік не змінив.

Проблеми всіх цих днів, мені говорили — я пропав.

Але куди несе мене дорога дальня?

У чому вина моя?

Ліхтарі - маяк додому!

Час швидко цокає.

У голові мотив грає,

І все, що було лише змиє водою!

Мокрі кросівки по району відбивають крок,

Занурюючись у води Амазонки.

Ми повні спокою, і затягнуті пробоїни.

Душа гоїться під покровом сонця.

Кого покличе глибина?

Кого покличе глибина?

Кого покличе глибина?

Кого покличе глибина?