Двойники - kavabanga Depo kolibri

Я по талому снегу шёл

Обжигая каждый мускул своих неудач

Сиренами ревели мои глаза

В тон возвышенным заборам и серым домам

Тут до рассвета рукой подать,

Но кружилась душа на худых ногах

Свирепые оскалы собак

Ломали на обломки мою веру в себя

Ты же знаешь все эти симптомы…

Улетает в пустоту мой голос

Где-то двойники наши счастливы

Серые потолки нас с ума свели

Окончен happy end, — на совсем;

Чтобы любить тебя сильней — возненавидел всех

Я отпускаю то, что так берегу

На своем берегу у отношений беру перекур

Время — батут, и все недоступны тут!

Каждый из нас тайна, а голове война

Ноги ведут меня сиренами

Там, где умру за мир своими законами

Этот животный мир нас доедает

Засыпая — я не могу, — надоедает!

Где-то двойники наши счастливы

Серые потолки нас с ума свели

Окончен happy end, — на совсем;

Чтобы любить тебя сильней — возненавидел всех

Я погружаюсь на дно, от нехватки голоса

Преследует черная полоса

Я уже позабыл запах родного города

Раньше так боялся всего нового

В открытом магазине скорбил так одиноко

Я искал на витринах товар с пометкой «счастье»

Заглядывал ночью в чужие окна

Видел чужие семьи, так и не стал их частью

Под сердцем прячем гематомы

Ангел, ответь, кто мы?

Мама, мы так монотонны

Прокуренный бар жалок, как и я

Я ухожу молча, общество не приняв

Где-то двойники наши счастливы

Серые потолки нас с ума свели

Окончен happy end, — на совсем;

Чтобы любить тебя сильней — возненавидел всех

Я по талому снігу йшов

Обпалюючи кожен м'яз своїх невдач

Сиренами ревли мої очі

У тон піднесеним парканами та сірим будинкам

Тут до світанку рукою подати,

Але кружилася душа на худих ногах

Люті оскали собак

Ломали на уламки мою віру в себе

Ти ж знаєш усі ці симптоми…

Відлітає в порожнечу мій голос

Десь двійники наші щасливі

Сірі стелі нас збожеволіли

Закінчено happy end, - на зовсім;

Щоб любити тебе сильніше — зненавидів усіх

Я відпускаю те, що так бережу

На своєму березі у відносин беру перекур

Час - батут, і всі недоступні тут!

Кожен із нас таємниця, а голові війна

Ноги ведуть мене сиренами

Там, де помру за мир своїми законами

Цей тваринний світ нас доїдає

Засинаючи — я не можу, — набридає!

Десь двійники наші щасливі

Сірі стелі нас збожеволіли

Закінчено happy end, - на зовсім;

Щоб любити тебе сильніше — зненавидів усіх

Я занурююся на дно, від браку голосу

Переслідує чорна смуга

Я вже забув запах рідного міста

Раніше так боявся всього нового

У відкритому магазині сумував так самотньо

Я шукав на вітринах товар з позначкою «щастя»

Заглядав уночі в чужі вікна

Бачив чужі сім'ї, так і не став їх часткою

Під серцем ховаємо гематоми

Ангел, відповідай, хто ми?

Мамо, ми так монотонні

Прокурений бар жалюгідний, як і я

Я іду мовчки, суспільство не прийнявши

Десь двійники наші щасливі

Сірі стелі нас збожеволіли

Закінчено happy end, - на зовсім;

Щоб любити тебе сильніше — зненавидів усіх