Дофамин - kavabanga Depo kolibri

Мы уже перешагнули вечер,

И по нам бегло скользнули волны сомнений.

Свет Луны, сквозь шторы лёг на твои плечи,

Заплетая в поцелуй наши тени.

Но никогда не влюбляйся в эти авантюры,

Ведь я ни за что не стану в нас искать интригу.

И любое из продолжений в петлю, и мы — герои,

Но только не из положительных фильмов!

Ни за что не спасай во мне эти конфликты.

Не пытайся освободить чувства из клетки,

В сердце — клик-клак, и не нужен рентген,

Чтобы ты привыкла, что тепла во мне нет…

Припев:

От сердца к сердцу была тонкая нить,

Но все эти дома были только вниз.

Будь не собой, обман или компромисс —

Пишу в тетрадь заглавными — Дофамин!

Мне нужен Дофамин!

Солнце, Солнце дай мне мелодий.

Останови меня, будь моим опиумом.

Любому оперу я расскажу за нашу оперу.

Позже сам наберу, жизнь свою копирну —

Попрошу номер молодости…

Гудки, как кастет.

Девочка, прости меня.

Скажи, быстрей, кто решает за жизнь мою.

Дай я выпишу!

Давай, быстрей, я так хочу базарить.

Куда мне там, до вас — вас, самых *издатых!

Да что ты знаешь за жизнь… Да что ты знаешь!

Популярность, рейтинги — в *изду, когда хочется плакать.

Боль не залить за раз.

Сука, ты слышишь, молчи, — рано ещё трубку класть.

Сегодня самый красивый рассвет.

В розетку два пальца и затанцуем, дальше на газетах.

Засунь ты свою нежность в жопу, отбей свой респект.

Всё, что у меня есть, поместилось бы в одну ГАЗель.

Я будто бы сейчас хочу, чтобы сейчас обняла мама;

А не падать в этом обществе, *баном.

И не раз просыпался с разбитым *балом.

Но это жизнь.

Жизнь.

И она забавна.

Припев:

От сердца к сердцам была тонкая нить,

Но все эти дома были только вниз.

Будь не собой, обман или компромисс;

Пишу в тетрадь заглавными — дофамин;

Мне нужен дофамин.

Прикинь нас на планете двое!

Со скоростью мимо облаков, как Боинг —

Ниже пролетаю мимо крыш;

еще не

Приземлившись, ты мне говоришь — я болен.

Залипаю в потолок под дым.

Я поменялся, я не был таким — всегда всем улыбался.

Тишина.

Теперь в моей душе только одна пустота,

Та, что поменял бы всю жизнь до конца.

Смейся, тебе ведь нравится, когда пишу тебе я песни.

Во мне весь мир, а ты — бейся;

У него парик Мерседесе — после тону, как крейсер.

Вернусь?

Нет, и не надейся!

Мое веко смекает,

Ты в ответ мне не говори.

Забирай всё из пустой комнаты,

Я уже не прикованный к тебе…

Припев:

От сердца к сердцам была тонкая нить,

Но все эти дома были только вниз.

Будь не собой, обман или компромисс;

Пишу в тетрадь заглавными — дофамин;

Мне нужен дофамин.

Ми вже переступили вечір,

І за нами швидко ковзнули хвилі сумнівів.

Світло Місяця, крізь штори ліг на твої плечі,

Заплітаючи в поцілунок наші тіні.

Але ніколи не закохайся в ці авантюри,

Адже я ні за що не стану в нас шукати інтригу.

І будь-яке з продовжень у петлю, і ми — герої,

Але тільки не з позитивних фільмів!

Нізащо не рятуй у мені ці конфлікти.

Не намагайся звільнити почуття з клітини,

У серце — клік-клак, і не потрібний рентген,

Щоб ти звикла, що тепла у мене немає…

Приспів:

Від серця до серця була тонка нитка,

Але всі ці будинки були тільки вниз.

Будь не собою, обман чи компроміс —

Пишу в зошит великими — Дофамін!

Мені потрібний Дофамін!

Сонце, Сонце, дай мені мелодій.

Зупини мене, будь моїм опіумом.

Будь-якому оперу я розкажу за нашу оперу.

Пізніше сам наберу, своє копірне життя—

Попрошу номер молодості.

Гудки, як кастет.

Дівчинка, пробач мені.

Скажи, швидше, хто вирішує за життя моє.

Дай я випишу!

Давай, швидше, я так хочу базарити.

Куди мені там, до вас — вас, найвидатніших!

Так, що ти знаєш за життя… Так що ти знаєш!

Популярність, рейтинги - в *виду, коли хочеться плакати.

Біль не залити за раз.

Сука, ти чуєш, мовчи, рано ще трубку класти.

Сьогодні найкрасивіший світанок.

У розетку два пальці і затанцюємо, далі на газетах.

Засунь ти свою ніжність у дупу, відбий свій респект.

Все, що в мене є, помістилося б в одну ГАЗель.

Я ніби зараз хочу, щоб зараз обійняла мама;

А не падати в цьому суспільстві, *баном.

І не раз прокидався з розбитим балом.

Але це життя.

Життя.

І вона кумедна.

Приспів:

Від серця до серця була тонка нитка,

Але всі ці будинки були тільки вниз.

Будь не собою, обман чи компроміс;

Пишу в зошит великими — дофамін;

Мені потрібний дофамін.

Прикинь нас на планеті двоє!

З|із| швидкістю повз хмар, як Боїнг|

Нижче пролітаю повз дахи;

ще ні

Приземлившись, ти мені говориш — я хворий.

Залипаю в стелю під дим.

Я помінявся, я не був таким завжди завжди посміхався.

Тиша.

Тепер у моїй душі тільки одна порожнеча,

Та, що змінив би все життя до кінця.

Смійся, тобі подобається, коли пишу тобі я пісні.

У мене весь світ, а ти — бийся;

У нього перука Мерседесе за тоном, як крейсер.

Повернусь?

Ні, і не сподівайся!

Моя повіка кмітає,

Ти у відповідь мені не говори.

Забирай все з порожньої кімнати,

Я вже не прикутий до тебе…

Приспів:

Від серця до серця була тонка нитка,

Але всі ці будинки були тільки вниз.

Будь не собою, обман чи компроміс;

Пишу в зошит великими — дофамін;

Мені потрібний дофамін.