Болевая - kavabanga Depo kolibri

Ты же знаешь меня, круто, детка —

Никогда не будет между нами нежностей.

Я забыл о купе комплиментов

И вернулся пьяным.

Ах, какое невежество.

Все твои подруги в счастливых браках.

Все мои друзья гребут на работах.

Короче, забивай на это дело, на*уй!

Пошли гулять, х*ули, крутая погода.

Давай с тобою прямо с головой в этот омут,

И пусть наши мысли вскружит вермут!

Я выйду на балкон, и в полный голос

Кричу, что: «Я люблю тебя, стерва!»

И пока лениво просыпается город —

Мы с тобою в спешке ищем одежду.

Пускай наши дни звучат приговором,

Но мы в них находим надежду.

Припев:

Тонут города — незадачливо, переменчиво;

Не упрекать же их нам?!

Набиты автобусы вечно спешащими,

Но не успевающими людьми.

А мир, в котором ты жила,

На переломанном «Верь мне».

Сигарета тлеет до фильтра;

Ты улыбалась мне с лёгкого флирта.

Мы же так не довольны друг другом,

Сотни раз всё к чертям посылая.

Позавидуют нам Голливуды.

Улыбнись — нас снимают.

Проверяло нас время на прочность,

Лишь бензина в костёр подливая.

И когда не находится точки,

Я пойму: ты — моя болевая.

Выходы запасные просто исчезли.

Мы по погоде с тобой не одеты, х*р с ним.

Мне снилось, как болтали мы под оркестр.

Без дела разбежались, как мы обьясним?

Весь мир я кручу на пальце, чуть сбился.

Мой рэп — это ведь не цель и не бизнес.

Море оставлял подсказок и записок.

Хоть и брал себе за принцип: не влюбляться;

Но влюбился, — дурак!

В трансфере много, кто нуждались, смылись.

Из друзей жизнь меняла быстро имидж.

Ими же я пытался забыть твоё имя.

Именно меня, будто подорвало меня.

Дай парашют — облечу Голливуд.

Порошок давал чувство, что я архикрут.

Боль моя, я считаю на крыше кометы.

Припев:

Тонут города — незадачливо, переменчиво;

Не упрекать же их нам?!

Набиты автобусы вечно спешащими,

Но не успевающими людьми.

А мир, в котором ты жила,

На переломанном «Верь мне».

Сигарета тлеет до фильтра;

Ты улыбалась мне с лёгкого флирта.

Тысячи этажей вниз, губы и руки смогут касаться.

Ты сочини, мне поэзию пьяного танца.

Я не хотел, не хочу.

Я не летел, не лечу.

Так подвисаю часами, неделями в пустоте.

Заболел — не ел, не пил.

Не знал тепла лета.

Трафарет смешает все сорта таблеток.

Я не любил, не люблю.

Я не прощал, не прощу.

Тебя заменяет, себя за себя — срочно к врачу.

Припев:

Тонут города — незадачливо, переменчиво;

Не упрекать же их нам?!

Набиты автобусы вечно спешащими,

Но не успевающими людьми.

А мир, в котором ты жила,

На переломанном «Верь мне».

Сигарета тлеет до фильтра;

Ты улыбалась мне с лёгкого флирта.

Давай с тобой упрямо с головой в этот омут,

И пусть наши мысли вскружит вермут!

Я выйду на балкон, и в полный голос

Кричу, что: «Я люблю тебя, стерва!»

И пока лениво просыпается город —

Мы с тобою в спешке ищем одежду.

Пускай наши дни звучат приговором,

Но мы в них находим надежду.

Май, 2016.

Ти ж знаєш мене, круто, дитинко —

Ніколи не буде між нами ніжностей.

Я забув про купі компліментів

І повернувся п'яним.

Ах, яке невігластво.

Всі твої подруги в щасливих шлюбах.

Всі мої друзі гребуть на роботах.

Коротше, забивай на цю справу, на*уй!

Пішли гуляти, х*вулі, крута погода.

Давай з тобою прямо з головою в цей вир,

І нехай наші думки закрутить вермут!

Я вийду на балкон, і в повний голос

Кричу, що: «Я люблю тебе, стерво!»

І поки ліниво прокидається місто —

Ми з тобою в поспіху шукаємо одяг.

Нехай наші дні звучать вироком,

Але ми в них знаходимо надію.

Приспів:

Тонуть міста — невдало, мінливо;

Не дорікати ж їх нам?!

Набиті автобуси, що вічно поспішають,

Але не встигаючими людьми.

А світ, в кому ти жила,

На переламанному «Вір мені».

Цигарка тліє до фільтра;

Ти посміхалася мені з легкого флірту.

Ми ж так не задоволені один одним,

Сотні разів все до чортів посилаючи.

Позаздрять нам Голлівуди.

Усміхнися — нас знімають.

Перевіряло нас час на міцність,

Лише бензину в багаття підливаючи.

І коли не знаходиться точки,

Я розумію: ти моя больова.

Виходи запасні просто зникли.

Ми за погодою з тобою не одягнені, х * р з ним.

Мені снилося, як балакали ми під оркестр.

Без діла розбіглися, як ми пояснимо?

Весь світ я кручу на пальці, трохи збився.

Мій реп — це ж не мета і не бізнес.

Море залишав підказок і записок.

Хоч і брав собі за принцип: не закохуватися;

Але закохався, — дурень!

У трансфері багато, хто потребував, змився.

З друзів життя міняло швидко імідж.

Ними ж я намагався забути твоє ім'я.

Саме мене ніби підірвало мене.

Дай парашут — зодягну Голлівуд.

Порошок давав почуття, що я архікрут.

Біль мій, я вважаю на даху комети.

Приспів:

Тонуть міста — невдало, мінливо;

Не дорікати ж їх нам?!

Набиті автобуси, що вічно поспішають,

Але не встигаючими людьми.

А світ, в кому ти жила,

На переламанному «Вір мені».

Цигарка тліє до фільтра;

Ти посміхалася мені з легкого флірту.

Тисячі поверхів униз, губи та руки зможуть торкатися.

Ти, написав, мені поезію п'яного танцю.

Я не хотів, не хочу.

Я не летів, не лікую.

Так підвисаю годинами, тижнями в порожнечі.

Захворів - не їв, не пив.

Не знав тепла літа.

Трафарет змішає всі сорти пігулок.

Я не любив, не люблю.

Я не прощав, не пробачу.

Тебе замінює, себе за себе— терміново до лікаря.

Приспів:

Тонуть міста — невдало, мінливо;

Не дорікати ж їх нам?!

Набиті автобуси, що вічно поспішають,

Але не встигаючими людьми.

А світ, в кому ти жила,

На переламанному «Вір мені».

Цигарка тліє до фільтра;

Ти посміхалася мені з легкого флірту.

Давай з тобою вперто з головою в цей вир,

І нехай наші думки закрутить вермут!

Я вийду на балкон, і в повний голос

Кричу, що: «Я люблю тебе, стерво!»

І поки ліниво прокидається місто —

Ми з тобою в поспіху шукаємо одяг.

Нехай наші дні звучать вироком,

Але ми в них знаходимо надію.

травень, 2016.