45 - Katzenjammer Kabarett

A man in a red coat straddled the shoulder

Off the street to vanish into a cloud

Looking up between his arms he saw the sidewalk

Floundering lustily around

He followed his eyelids up the stairs and

Turned and stared at a lustered pound

That gave him as a reply a jellied smile from its

Green and wide mouth

As he passed the door he rolled his eyes

He was galvanized through the phone and

Understood the crackle of typewriters,

Phonographs and heliophones

But it was Sunday and walking and talking

— It's all the same- he could’ve been (…)

He came here for a lady while the sun & the wind were

Walking and talking,

Walking and talking

The light snuggles a substance

Like a worm in Vatican

Set at a radio broadcast that long ago began

The sound dropped him earlier from somewhere

This time

The saxophone fish musicians were

Unfair

Then nightfall, my dear, flung his gambling limbs

Along the street to here

Though the walls were all of concrete

He could by a simple pressure of his teeth

Break the tender mechanism which sustained them

And dropped a powdered smile

Thus was he welcomed, thus were his feet

Bathed to be roared back in scream

Then he knew that she would stalk maybe scrap him

And by orchids sing about it He became 1, 2, 3, wobbling dishes for her

Gentle guests, his friends and enemies

But it was Sunday and at a quiet terrace

He could have been seated and talking

And at nightfall he shuddered,

The horror of that dusk

The eyes shut,

Standing

Чоловік у червоному пальто осідлав плече

З вулиці, щоб зникнути в хмарі

Піднявши очі між руками, він побачив тротуар

Пожадливо барахається навколо

Він прослідкував за своїми повіками по сходах і

Обернувся й витріщився на виблискуючий фунт

У відповідь на це йому з’явилася заливна посмішка

Зелений і широкий рот

Проходячи повз двері, він закотив очі

Він був гальванізований через телефон і

Зрозумів тріск друкарських машинок,

Патефони та геліофони

Але це була неділя, гуляти й розмовляти

— Все одно — він міг бути (…)

Він прийшов сюди заради жінки, поки були сонце й вітер

Ходити і говорити,

Ходьба і розмова

Світло притискає речовину

Як хробак у Ватикані

Налаштувати на радіопередачі, яка давно почалася

Звук скинув його звідкись раніше

Цього разу

Були музиканти-саксофони

Нечесно

Потім настала ніч, любий мій, закинув його азартні кінцівки

По вулиці до сюди

Хоча всі стіни були бетонні

Він може простим натисканням своїх зубів

Зламати тендерний механізм, який їх підтримував

І скинув напудрену посмішку

Так його прийняли, такими були його ноги

Викупаний, щоб вернутись у крик

Тоді він знав, що вона буде переслідувати, можливо, його зломить

І орхідеї співають про це Він став 1, 2, 3, хитаючи посуд для неї

Ніжні гості, його друзі і вороги

Але це була неділя на тихій терасі

Він міг сидіти й говорити

А вночі він здригнувся,

Жах тих сутінків

Очі заплющені,

Стоячи