Куда уходит детство - Катя Лель

Куда уходит детство,

В какие города?

И где найти нам средство,

Чтоб вновь попасть туда?

Оно уйдет неслышно,

Пока весь город спит.

И писем не напишет,

И вряд ли позвонит.

И зимой, и летом небывалых ждать чудес

Будет детство где-то, но не здесь.

И в сугробах белых, и по лужам у ручья

Будет кто-то бегать, но не я.

Куда уходит детство?

Куда ушло оно?

Наверно, в край чудесный,

Где каждый день кино.

Где также ночью синей

Струится лунный свет,

Но нам с тобой отныне

Туда дороги нет.

И зимой, и летом небывалых ждать чудес

Будет детство где-то, но не здесь.

И в сугробах белых, и по лужам у ручья

Будет кто-то бегать, но не я.

Куда уходит детство?

В недальние края,

К ребятам по соседству,

Таким же, как и я.

Оно ушло неслышно,

Пока весь город спит,

И писем не напишет,

И вряд ли позвонит.

И зимой, и летом небывалых ждать чудес

Будет детство где-то, но не здесь.

И в сугробах белых, и по лужам у ручья

Будет кто-то бегать, но не я

Куди йде дитинство,

В які міста?

І де знайти нам засіб,

Щоб знову потрапити туди?

Воно піде нечутно,

Поки що все місто спить.

І листів не напише,

І навряд чи зателефонує.

І взимку, і влітку небувалих чекати чудес

Буде дитинство десь, але не тут.

І в кучугурах білих, і по калюжах біля струмка.

Хтось бігатиме, але не я.

Куди йде дитинство?

Куди воно пішло?

Мабуть, у край чудовий,

Де щодня кіно.

Де також уночі синій

Струмить місячне світло,

Але нам із тобою відтепер

Туди дороги нема.

І взимку, і влітку небувалих чекати чудес

Буде дитинство десь, але не тут.

І в кучугурах білих, і по калюжах біля струмка.

Хтось бігатиме, але не я.

Куди йде дитинство?

У недалекі краї,

До хлопців по сусідству,

Так само, як і я.

Воно пішло нечутно,

Поки все місто спить,

І листів не напише,

І навряд чи зателефонує.

І взимку, і влітку небувалих чекати чудес

Буде дитинство десь, але не тут.

І в кучугурах білих, і по калюжах біля струмка.

Хтось бігатиме, але не я