Ты знаешь - Katrin Mokko, Ярослав Кардэлло

Завяжи мне глаза, я всё знаю сама, как мне жить без тебя решу я.

Я люблю тебя.

даа.

Я хочу тебя.

дааа.

Но не знаю сама зачем же я хожу по краю, мыслями вдыхаю, я тебя теряю,

и не слышу.

Ты знаешь, я хочу поверить, что я всё смогу, что я всё смогу.

о-оу

Ты знаешь, без тебя, наверное, не было меня, не было меня.

о-оу

На губах тает лёд, он мартини не пьёт.

А я знаю, придёт и скажет — хватит верить в меня, хватит, ты же сама заболела,

пусть Бог подскажет.

Я себя теряю, откровенно таю, на одном дыхании жду я боли.

Ты знаешь, я хочу поверить, что я всё смогу, что я всё смогу.

о-оу

Ты знаешь, без тебя, наверное, не было меня, не было меня.

о-оу

Мы встречаем судьбу, ищем её по свету.

Сколько людей, столько же рассветов.

Столько же ответов на вопрос «почему я?»

И поменять мир — значит поменять себя.

С белого листа жизнь улыбается.

Она смеётся, ей это нравится,

И если веришь, то верь до конца, не предавай, помни — это внутри тебя.

Я себя теряю, откровенно таю, на одном дыхании жду я боли.

Ты знаешь, я хочу поверить, что я всё смогу, что я всё смогу.

о-оу

Ты знаешь, без тебя, наверное, не было меня, не было меня.

о-оу

Сколько планов, сколько амбиций, сколько сердец со мной смогли разбиться.

Пусть ей приснится дождь летней ночью, и пусть будет всё, как она захочет.

Я пошлю ей своего ангела хранителя, и пойду пешком, не сумев забыть тебя,

со мной трудно, знаю, тебе не спится, я буду на другом конце за тебя молиться.

Зав'яжи мені очі, я все знаю сама, як мені жити без тебе вирішу я.

Я люблю тебе.

даа.

Я хочу тебе.

дааа.

Але не знаю сама навіщо я ходжу по краю, думками вдихаю, я тебе втрачаю,

і не чую.

Ти знаєш, я хочу повірити, що я все зможу, що я все зможу.

о-оу

Ти знаєш, без тебе, напевно, не було мене, не було мене.

о-оу

На губах тане лід, він мартіні не п'є.

А я знаю, прийде і скаже — вистачить вірити в мені, вистачить, ти сама захворіла,

нехай Бог підкаже.

Я себе втрачаю, відверто тану, на одному подиху чекаю болю.

Ти знаєш, я хочу повірити, що я все зможу, що я все зможу.

о-оу

Ти знаєш, без тебе, напевно, не було мене, не було мене.

о-оу

Ми зустрічаємо долю, шукаємо її по світлу.

Скільки людей, стільки світанків.

Стільки ж відповідей на питання «чому я?»

І поміняти світ — значить поміняти себе.

З білого листа життя посміхається.

Вона сміється, їй це подобається,

І якщо віриш, то вір до кінця, не продавай, пам'ятай — це всередині тебе.

Я себе втрачаю, відверто тану, на одному подиху чекаю болю.

Ти знаєш, я хочу повірити, що я все зможу, що я все зможу.

о-оу

Ти знаєш, без тебе, напевно, не було мене, не було мене.

о-оу

Скільки планів, скільки амбіцій, скільки сердець зі мною змогли розбитися.

Нехай їй насниться дощ літньої ночі, і нехай буде все, як вона захоче.

Я пошлю їй свого ангела хранителя, і піду пішки, не зумів забути тебе,

зі мною важко, знаю, тобі не спиться, я буду на іншому кінці за тебе молитися.