Ты меня уже не полюбишь - Каролина

Когда в ночи прозвучит еле слышно «прощай»,

Как первый снег над опавшей листвою,

За поворотом исчезнет последний трамвай

И увезёт моё счастье с собою.

За поворотом исчезнет последний трамвай

И увезёт моё счастье с собою.

Последний раз я взмахну на прощанье рукой,

И злая ночь мне молчаньем ответит,

Моя душа надорвётся от боли такой,

Но ты уже не узнаешь об этом.

Моя душа надорвётся от боли такой,

Но ты уже не узнаешь об этом.

Ты меня уже не полюбишь,

Ты меня уже не полюбишь,

В наше прошлое заперта дверь.

Ты меня уже не полюбишь,

Ты меня уже не полюбишь,

Вот и всё, мы чужие теперь.

Моя любовь, за которую ты всё решил,

Оборвалась недописанной строчкой,

Но то кольцо, что на свадьбу ты мне подарил,

Я сохраню нашей маленькой дочке.

Но то кольцо, что на свадьбу ты мне подарил,

Я сохраню нашей маленькой дочке.

Ты меня уже не полюбишь,

Ты меня уже не полюбишь,

В наше прошлое заперта дверь.

Ты меня уже не полюбишь,

Ты меня уже не полюбишь,

Вот и всё, мы чужие теперь.

А я смогу, я сумею тебя позабыть,

Вот только слёзы дрожат на ресницах,

Зачем судьба позволяет так сильно любить,

Когда на век суждено разлучиться.

Зачем судьба позволяет так сильно любить,

Когда на век суждено разлучиться.

Ты меня уже не полюбишь,

Ты меня уже не полюбишь,

В наше прошлое заперта дверь.

Ты меня уже не полюбишь,

Ты меня уже не полюбишь,

Вот и всё, мы чужие теперь.

Ты меня уже не полюбишь,

Ты меня уже не полюбишь,

В наше прошлое заперта дверь.

Ты меня уже не полюбишь,

Ты меня уже не полюбишь,

Вот и всё, мы чужие теперь.

Вот и всё, мы чужие теперь.

Коли вночі прозвучить ледь чутно «прощавай»,

Як перший сніг над опалим листям,

За поворотом зникне останній трамвай

І відвезе моє щастя з собою.

За поворотом зникне останній трамвай

І відвезе моє щастя з собою.

Востаннє я змахну на прощання рукою,

І зла ніч мені мовчанням відповість,

Моя душа надірветься від такої болю,

Але ти вже не дізнаєшся про це.

Моя душа надірветься від такої болю,

Але ти вже не дізнаєшся про це.

Ти мене вже не полюбиш,

Ти мене вже не полюбиш,

В наше минуле замкнені двері.

Ти мене вже не полюбиш,

Ти мене вже не полюбиш,

Ось і все, ми чужі тепер.

Моє кохання, за яке ти все вирішив,

Обірвалася недописаним рядком,

Але то кільце, що на весілля ти мені подарував,

Я збережу нашій маленькій доньці.

Але то кільце, що на весілля ти мені подарував,

Я збережу нашій маленькій доньці.

Ти мене вже не полюбиш,

Ти мене вже не полюбиш,

В наше минуле замкнені двері.

Ти мене вже не полюбиш,

Ти мене вже не полюбиш,

Ось і все, ми чужі тепер.

А я зможу, я зможу тебе забути,

От тільки сльози тремтять на вій,

Навіщо доля дозволяє так сильно любити,

Коли на вік судилося розлучитися.

Навіщо доля дозволяє так сильно любити,

Коли на вік судилося розлучитися.

Ти мене вже не полюбиш,

Ти мене вже не полюбиш,

В наше минуле замкнені двері.

Ти мене вже не полюбиш,

Ти мене вже не полюбиш,

Ось і все, ми чужі тепер.

Ти мене вже не полюбиш,

Ти мене вже не полюбиш,

В наше минуле замкнені двері.

Ти мене вже не полюбиш,

Ти мене вже не полюбиш,

Ось і все, ми чужі тепер.

Ось і все, ми чужі тепер.