Романс - Каролина

Не предавай моей надежды,

Когда душа совсем обнажена.

Скажи мне вновь, скажи как прежде,

Что я тебе еще нужна…

Пусть эта ложь меня согреет,

Как согревает землю первый снег…

Твоя душа не обеднеет,

А время чуть замедлит бег…

Пускай разлука неизбежна,

И поутру ты скажешь мне «прощай»,

Но в этот час моей надежды

Не предавай, прошу, не предавай…

Не віддай моєї надії,

Коли душа оголена.

Скажи мені знову, скажи як раніше,

Що я тобі ще потрібна…

Нехай ця брехня мене зігріє,

Як зігріває землю перший сніг.

Твоя душа не збідніє,

А час трохи сповільнить біг…

Нехай розлука неминуча,

І вранці ти скажеш мені «прощавай»,

Але цієї години моєї надії

Не продавай, прошу, не продавай…