Napitok lyubvi - Karel Gott

Ночью спать не даёт мне память,

На даёт мне память,

По горькой дороге шагая,

Не зная, что может жечь пламя,

Забытое пламя,

Давнишней тоской мне сердце сжигая.

Взглянул однажды

В глаза тебе,

С тех пор ты жажда

В моей судьбе!

Я любви напиток пенный в чашу белую налью,

Успокоюсь постепенно и забуду

Что люблю.

И мечты мои, и беды поплывут куда-то вдаль!

И утонет в чаше белой до утра

Моя печаль.

Целый день лил дождик осенний,

Лил дождик осенний,

Но как же был счастлив в тот день я.

Одно лишь есть в мире спасенье,

Для сердца спасенье —

Напиток любви, напиток забвенья.

Бегу как прежде,

Вслед за тобой,

Но нет надежды,

Есть только боль.

Я любви напиток пенный в чашу белую налью,

Успокоюсь постепенно и забуду

Что люблю.

И мечты мои, и беды поплывут куда-то вдаль!

И утонет в чаше белой до утра

Моя печаль.

Вночі спати не дає мені пам'ять,

Надає мені пам'ять,

Гіркою дорогою крокуючи,

Не знаючи, що може палити полум'я,

Забуте полум'я,

Давньою тугою мені серце спалюючи.

Поглянув одного разу

Очі тобі,

З того часу ти жадоба

У моїй долі!

Я любові напій пінний у чашу білу наллю,

Заспокоюся поступово і забуду

Що люблю.

І мрії мої, і біди попливуть кудись у далечінь!

І потоне в чаші білої до ранку

Мій сум.

Цілий день лив дощ осінній,

Лів дощ осінній,

Але як же був щасливий того дня я.

Лише є в світі порятунок,

Для серця порятунок

Напій кохання, напій забуття.

Біжу як раніше,

Слідом за тобою,

Але немає надії,

Є лише біль.

Я любові напій пінний у чашу білу наллю,

Заспокоюся поступово і забуду

Що люблю.

І мрії мої, і біди попливуть кудись у далечінь!

І потоне в чаші білої до ранку

Мій сум.