Спорим - Карандаш

Нет в кармане пачки сигарет, и нет билета,

На самолёт, что возможно упал уже где-то.

Нет новостей, как и впрочем желанья знать их,

Если война, то по улицам танки покатят.

Просто я никогда не терял телефона,

Знаю что если что, наберут друзья, знакомые, мама…

Мама наверное первой!

Я как всегда совру, поберегу её нервы.

Говорят, человек словно песня и точно,

Я песня про любовь, в которой о любви ни строчки…

Как твои первые попытки быть у неё первым,

Меня так просто спеть, но проще промолчать наверно.

Можно жить и без дома,

Можно жить и без цели,

Можно жить и без мыслей, что преследует в постели,

Можно жить и без Бога и без какой-та искры,

Но я не знал таких, что умирал атеистом.

Спорим, мы уже друзья с тобой!

Радость и боль всё в этом микрофоне,

Сделай немного тише или немного громче,

Пусть эта песня будет чем-то большим!

Спорим, мы уже друзья с тобой!

Радость и боль всё в этом микрофоне,

Сделай немного тише или немного громче,

Пусть эта песня будет чем-то большим!

В подъезде, моей души кто-то выбил все стёкла,

Стихи снова застряли где-то в московской пробке,

В исписанной бумаге завернул своё сердце,

Я снова жгу свои надежды, чтобы согреться,

Я снова жгу билеты, на поезда по цели,

Я снова жгу свою веру, но продолжаю верить,

И может в этом не прав, пойму только в конце,

Всегда любил Бога и не любил РПЦ.

Чужие деньги не считаю,

Зачем себя расстраивать, нервы не к чёрту стали.

Понты съедают, хоть я и не живу понтами,

Но ведь так хочется казаться лучше чем тот парень.

И мы работаем, просто чтоб ходить куда-то,

Чтобы не стать солдатом, отправляется за парты,

Выходим замуж, просто потому что надо,

И мерим счастье в Московской квартиры квадратах.

Спорим, мы уже друзья с тобой!

Радость и боль всё в этом микрофоне,

Сделай немного тише или немного громче,

Пусть эта песня будет чем-то большим!

Спорим, мы уже друзья с тобой!

Радость и боль всё в этом микрофоне,

Сделай немного тише или немного громче,

Пусть эта песня будет чем-то большим!

Немає в кишені пачки цигарок, і немає квитка,

На літак, що можливо впав уже десь.

Немає новин, як і втім бажання знати їх,

Якщо війна, то по вулицях танки покотять.

Просто я ніколи не втрачав телефону,

Знаю що, якщо що, наберуть друзі, знайомі, мамо…

Мама, напевно, першою!

Я як завжди збрешу, побережу її нерви.

Кажуть, людина немов пісня і, точно,

Я пісня про кохання, в якому про кохання ні рядки…

Як твої перші спроби бути в неї першим,

Мене так просто заспівати, але простіше промовчати напевно.

Можна жити і без будинку,

Можна жити і без мети,

Можна жити і без думок, що переслідує в постелі,

Можна жити і без Бога і без якоїсь іскри,

Але я не знав таких, що помирав атеїстом.

Сперечаємося, ми вже друзі з тобою!

Радість і болю все в цьому мікрофоні,

Зроби трохи тихіше або трохи голосніше,

Нехай ця пісня буде чимось більшим!

Сперечаємося, ми вже друзі з тобою!

Радість і болю все в цьому мікрофоні,

Зроби трохи тихіше або трохи голосніше,

Нехай ця пісня буде чимось більшим!

У під'їзді, моїй душі хтось вибив усі шибки,

Вірші знову застрягли десь у московській пробці,

У списаному папері загорнув своє серце,

Я знову пеку свої надії, щоб зігрітися,

Я знов палю квитки, на поїзди за мети,

Я знову пеку свою віру, але продовжую вірити,

І може в цьому не прав, зрозумію тільки в кінці,

Завжди любив Бога і не любив РПЦ.

Чужі гроші не вважаю,

Навіщо себе засмучувати, нерви не біса стали.

Понти з'їдають, хоч я і не живу понтами,

Але так хочеться здаватися краще ніж той хлопець.

І ми працюємо, просто щоб ходити кудись,

Щоб не стати солдатом, вирушає за парти,

Виходимо заміж, просто тому що треба,

І міряємо щастя в Московської квартири квадратах.

Сперечаємося, ми вже друзі з тобою!

Радість і болю все в цьому мікрофоні,

Зроби трохи тихіше або трохи голосніше,

Нехай ця пісня буде чимось більшим!

Сперечаємося, ми вже друзі з тобою!

Радість і болю все в цьому мікрофоні,

Зроби трохи тихіше або трохи голосніше,

Нехай ця пісня буде чимось більшим!