Из 90-х - Карандаш

Я представитель девяностых, в том возрасте,

Когда живот перестает быть плоским,

Когда не можешь без причины улыбнуться просто,

Ведь уже столько своих в доску под землёй и в досках,

Глотая воздух, я уже начал думать,

Мы не из стали, нет, из нас не сделать струны.

Потерянные где-то на сим-картах телефоны,

Друзья, со временем перешедшие в знакомых.

У тебя ведь есть кто-то любимый…

Уверен, ты хоть раз садился и писал стихи.

Уверен, не жалел о глупостях в имя страсти,

Все мы, когда-то прыгаем в фонтан в поисках счастья.

Тратим последнее на букет роскошный,

Лучше остаться без еды, чем остаться в прошлом,

Я знаю, что от жизни каждый берёт то, что хочет,

И я возьму, пожалуй, у неё эти строчки.

Белыми листами, неровным почерком пишет время нашу память,

И в этом почерке надо разобрать однажды,

Стал ты старше и мудрее или просто старше…

Белыми листами, неровным почерком пишет время нашу память,

И в этом почерке надо разобрать однажды,

Стал ты старше и мудрее или просто старше…

Отец помнит, мама любит,

Тусовки — зло, деньги — мусор, люди … люди …

Счастье есть, наверное, пока не думал,

Может с одной из песен я его просто отправил в урну.

Хочу, чтобы мой сын был в силе,

Ставить точки там, где я ставил запятые.

Если любовь — сигарета, я уже выкурил пачку…

Мне желали добра, но никогда удачи.

Погибнуть молодым, как в семидесятых

Уже не выйдет, врядли, я не ширяюсь ядом.

Даже отмазан от военкомата…

Твои уши выбрали совсем не правильного музыканта.

Ведь мои пальцы никогда не знали клавиш,

Я далеко не пианист, ты сам об этом знаешь,

Но если б я умел играть, сыграл бы что-то вроде

Этой вот грустной мелодии.

Белыми листами, неровным почерком пишет время нашу память,

И в этом почерке надо разобрать однажды,

Стал ты старше и мудрее или просто старше…

Белыми листами, неровным почерком пишет время нашу память,

И в этом почерке надо разобрать однажды,

Стал ты старше и мудрее или просто старше…

Белыми листами, неровным почерком пишет время нашу память,

И в этом почерке надо разобрать однажды,

Стал ты старше и мудрее или просто старше…

Белыми листами, неровным почерком пишет время нашу память,

И в этом почерке надо разобрать однажды,

Стал ты старше и мудрее или просто старше…

Я представник дев'яностих, у тому віці,

Коли живіт перестає бути плоским,

Коли не можеш без причини посміхнутися просто,

Адже вже стільки своїх у дошці під землею і в дошках,

Ковтаючи повітря, я вже почав думати,

Ми не з сталі, ні, з нас не зробити струни.

Втрачені десь на сим-картах телефони,

Друзі, які з часом перейшли в знайомих.

Адже в тебе є хтось коханий…

Упевнений, ти хоч раз сідав і писав вірші.

Упевнений, не шкодував про безглуздя в ім'я пристрасті,

Всі ми, колись стрибаємо у фонтан у пошуках щастя.

Витрачаємо останнє на букет розкішний,

Краще залишитися без їжі, ніж залишитися в минулому,

Я знаю, що від життя кожен бере те, що хоче,

І я візьму, мабуть, у неї ці рядки.

Білими листами, нерівним почерком пише час нашу пам'ять,

І в цьому почерку треба розібрати одного разу,

Став ти старшим і мудрішим або просто старшим…

Білими листами, нерівним почерком пише час нашу пам'ять,

І в цьому почерку треба розібрати одного разу,

Став ти старшим і мудрішим або просто старшим…

Батько пам'ятає, мама любить,

Тусовки - зло, гроші - сміття, люди ... люди ...

Щастя є, мабуть, поки не думав,

Може з однієї з пісень я його просто відправив у урну.

Хочу, щоб мій син був у силі,

Ставити крапки там, де я ставив коми.

Якщо кохання — сигарета, я вже викурив пачку…

Мені бажали добра, але ніколи удачі.

Загинути молодим, як у сімдесятих

Вже не вийде, навряд, я не ширюся отрутою.

Навіть відмазаний від військкомату…

Твої вуха обрали зовсім неправильного музиканта.

Адже мої пальці ніколи не знали клавіш,

Я далеко не піаніст, ти сам про це знаєш,

Але якщо б я умів грати, зіграв би щось на зразок

Цієї ось сумної мелодії.

Білими листами, нерівним почерком пише час нашу пам'ять,

І в цьому почерку треба розібрати одного разу,

Став ти старшим і мудрішим або просто старшим…

Білими листами, нерівним почерком пише час нашу пам'ять,

І в цьому почерку треба розібрати одного разу,

Став ти старшим і мудрішим або просто старшим…

Білими листами, нерівним почерком пише час нашу пам'ять,

І в цьому почерку треба розібрати одного разу,

Став ти старшим і мудрішим або просто старшим…

Білими листами, нерівним почерком пише час нашу пам'ять,

І в цьому почерку треба розібрати одного разу,

Став ти старшим і мудрішим або просто старшим…