Попутного ветра - Карандаш

Слушай!

Среди этих камней, что мы называем сердцами,

Среди борцов за рэп, что так и погибнут борцами,

Среди журнального глянца и грязи станций,

Где девушки уже не ждут принца, а ждут иностранца.

Я продолжаю радоваться, ведь если не это,

Я б никогда не ощутил спиной попутного ветра,

И просыпаясь утром не напишу как всё плохо.

Мне не 16 чтоб давать тебе таких уроков.

Уже не 20 чтоб втирать тебе как видел много.

Я не стрелял в людей и не мотал за это срока.

Люблю Россию, ведь говорят бьёт значит любит,

И всё это нет уже не звук американских студий.

Я вырос где-та на Волге, потерян где-то в столице.

И всё ещё верю в чудо, хотя уже под 30.

И всё ещё верю людям, хоть обжигался этим.

Пусть и тебя так же несёт вперёд попутный ветер!

(Попутного ветра)

Я жив значит иду и иду за победой,

Вдыхая воздух и выдыхая свободу,

Привык всё делать сам, но мне не хватает немного.

(Попутного ветра)

Я жив значит иду и иду за победой,

Вдыхая воздух и выдыхая свободу,

Привык всё делать сам, но мне не хватает его.

Живу в стране что не зависит от Америки.

Навеки своё сердце оставил я на Москве реке.

Смесь трущоб и богатства, я в кругу друзей,

Музыка моя попутчица останусь верен ей.

Череда дней оставляет свой след в памяти.

Кто-то попадает в ЧП, кто-то в Камеди.

Как же нам идти не видя дорогу на ощупь?

Будто ослепли мы и днём стало темнее чем ночью.

И если есть где-то свет хочу увидеть воочию,

Пока стою на ногах и не скатился в обочину.

Ну почему вокруг все гонят друг на друга?

А не стремятся завязать дружбу крепко и туго.

Я от туда, где ценят радость каждого момента,

Не наркота, но я сажаю всех на это,

Прямо с окраин Москвы и дальше берегов Днепра,

Я желаю всем попутного ветра!

(Попутного ветра)

Я жив значит иду и иду за победой,

Вдыхая воздух и выдыхая свободу,

Привык всё делать сам, но мне не хватает немного.

(Попутного ветра)

Я жив значит иду и иду за победой,

Вдыхая воздух и выдыхая свободу,

Привык всё делать сам, но мне не хватает его.

В мечтах о дорогих путёвках и жидких кристаллах

Так просто превратится из романтиков усталых,

В никому ненужных россиян, но не русских по духу,

Тех кто бы со мной поспорил об этом на кухне, набуханный!

Я так считаю здесь ведь бывает по разному

Мои друзья всё чаще говорят не брат, а браза.

В моих словах всё больше стало не мата, а грязи.

Глаза всё чаще видят лишь то, что показывают.

Я остаюсь не просто голосом сведённым в студии.

Но почему-то всё труднее сказать что-то сказать людям.

В который раз мои слова, снова мне выходят боком.

И я бы всё проклял, если бы сам не был проклят.

Не был связан с городом, что наполнен коктейлем

Настоящей дружбы и шлюх, казино и музеев.

Не уверен, что останусь прежним через время,

Но пока тот самый всё-таки на помощь надеюсь!

(Попутного ветра)

Я жив значит иду и иду за победой,

Вдыхая воздух и выдыхая свободу,

Привык всё делать сам, но мне не хватает немного.

(Попутного ветра)

Я жив значит иду и иду за победой,

Вдыхая воздух и выдыхая свободу,

Привык всё делать сам, но мне не хватает его.

(Попутного ветра… Попутного ветра…)

Слухай!

Серед цих каменів, що ми називаємо серцями,

Серед борців за ріп, що так і гинуть борцями,

Серед журнального глянцю та бруду станцій,

Де дівчата вже не чекають на принца, а чекають іноземця.

Я продовжую радіти, адже якщо не,

Я ніколи не відчув спиною попутного вітру,

І прокидаючись вранці не напишу як все погано.

Мені не 16 щоб давати тобі таких уроків.

Вже не 20 щоб втирати тобі, як бачив багато.

Я не стріляв у людей і не мотав за цей термін.

Люблю Росію, адже кажуть б'є значить любить,

І все це немає вже не звук американських студій.

Я виріс десь на Волзі, втрачений десь у столиці.

І все ще вірю в чудо, хоча вже під 30.

І все ще вірю людям, хоч обпалювався цим.

Нехай і тебе так несе вперед попутний вітер!

(Попутного вітру)

Я живий значить йду і йду за перемогою,

Вдихаючи повітря і видихаючи свободу,

Звик все робити сам, але мені бракує небагато.

(Попутного вітру)

Я живий значить йду і йду за перемогою,

Вдихаючи повітря і видихаючи свободу,

Звик все робити сам, але мені бракує його.

Живу в країні що не залежить від Америки.

Навіки своє серце залишив я на Москві річці.

Суміш нетрів і багатства, я в колі друзів,

Музика моя попутниця залишуся вірною їй.

Низка днів залишає свій слід у пам'яті.

Хтось потрапляє до ЧП, хтось до Камеді.

Як же нам йти не бачачи дорогу навпомацки?

Наче засліпли ми і вдень стало темніше ніж уночі.

І якщо є десь світло хочу побачити на власні очі,

Поки стою на ногах і не скотився в узбіччя.

Ну чому навколо всі женуть один на одного?

А не прагнуть зав'язати дружбу міцно і туго.

Я від туди, де цінують радість кожного моменту,

Не наркоту, але я сажаю всіх на це,

Прямо з околиць Москви і далі берегів Дніпра,

Я бажаю всім попутного вітру!

(Попутного вітру)

Я живий значить йду і йду за перемогою,

Вдихаючи повітря і видихаючи свободу,

Звик все робити сам, але мені бракує небагато.

(Попутного вітру)

Я живий значить йду і йду за перемогою,

Вдихаючи повітря і видихаючи свободу,

Звик все робити сам, але мені бракує його.

У мріях про дорогі путівки і рідкі кристали

Так просто перетвориться з романтиків втомлених,

У нікому непотрібних росіян, але не російських по духу,

Тих хто би зі мною посперечався про це на кухні, набухаючий!

Я так вважаю тут адже буває по різному

Мої друзі все частіше говорять не брат, а браза.

В моїх словах все більше стало не мату, а бруду.

Очі дедалі частіше бачать лише те, що показують.

Я не просто голосом зведеним у студії.

Але чомусь все важче сказати щось сказати людям.

Вкотре мої слова знову мені виходять боком.

І я би все прокляв, якщо би сам не був проклятий.

Не був пов'язаний з містом, що наповнений коктейлем

Справжньої дружби і повія, казино та музеїв.

Не впевнений, що залишусь колишнім через час,

Але поки цей самий все-таки на допомогу сподіваюся!

(Попутного вітру)

Я живий значить йду і йду за перемогою,

Вдихаючи повітря і видихаючи свободу,

Звик все робити сам, але мені бракує небагато.

(Попутного вітру)

Я живий значить йду і йду за перемогою,

Вдихаючи повітря і видихаючи свободу,

Звик все робити сам, але мені бракує його.

(Супутний вітер… Попутний вітер…)