Дома - Карандаш

Вокруг все слишком правильно, и кажется даже,

Что меня способна зацепить лишь какая-то лажа.

Типа поездки на метро, вид многоэтажек —

И быть таким трезвым, среди друзей обг*шенных.

Поэт — по-глупости, гражданин — по бумажкам,

Я въеду в рай на внедорожнике с пустым багажником,

Ведь не собрал в него ничего, чтобы стать старше.

Все потому, что приходилось собирать упавшее.

В толпе амбициозных, губу раскатавших,

Привязанных к трубе Москвы строительной стяжкой.

За этим третьим десятком, так и не став важным —

Мои щеки все же не лопнут, как пара фисташек.

Крепок и тяжек.

Я — винтик, одна из сошек;

Пусть даже машина в стойле под налог на роскошь.

Я обожаю сесть в метро, а кто-то кошек.

Мне нравиться что-то не то, вместо хорошего.

Припев:

Дома, не говори со мной будто я селеба.

Дома, шестнадцатый этаж для меня, как небо.

Дома, цепляюсь жизни в горло, долбаная зебра.

Здесь никто не выясняет: стал последним или первым.

Даже у хороших парней бывает плохо с рэпом.

Не важно на каком ты курсе, важно в каком ты рейсе.

Жизнь — билет и иногда только на троллейбус.

На вопрос: «Где ты работаешь?», только не смейся,

До сих пор роняю: «В Logik’е или Cubase».

Мир — большой, раскрашенный, как Nicki Minaj.

Рэпер все больше книжный, фильтр все больше сажевый.

И я не откликнусь однажды на имя «Карандаш»,

Но не потому, что стыдно, а потому, что страшно.

Не хочу менять свою жизнь на что-то хорошее.

Хорошее — либо незаконно, либо недешево.

Люди подтянулись, надо быть сложным,

Без крыши и при тормозах, как новый Porsche.

Отлично собранным, в обслуге чтобы тратить в край,

И говорить именно то, что ждет целевая.

Любовь спасет мир, меня же бросят умирать,

И похоже, где она всё это сделает — я знаю.

Припев:

Дома, не говори со мной будто я селеба.

Дома, шестнадцатый этаж для меня, как небо.

Дома, цепляюсь жизни в горло, долбаная зебра.

Здесь никто не выясняет: стал последним или первым.

Даже у хороших парней бывает плохо с рэпом.

Дома, не говори со мной будто я селеба.

Дома, шестнадцатый этаж для меня, как небо.

Дома, цепляюсь жизни в горло, долбаная зебра.

Здесь никто не выясняет: стал последним или первым.

Даже у хороших парней бывает плохо с рэпом.

Дома, дома, дома.

Навколо все надто правильно, і здається навіть,

Що мене здатна зачепити лише якась лажа.

Типу поїздки на метро, ​​вид багатоповерхівок —

І бути таким тверезим, серед друзів обговорених.

Поет — по-дурному, громадянин — за папірцями,

Я в'їду в рай на позашляховику з порожнім багажником,

Адже не зібрав у нього нічого, щоб стати старшим.

Все тому, що доводилося збирати впале.

У натовпі амбітних, губу, що розкотили,

Прив'язаних до труби Москви будівельною стяжкою.

За цим третім десятком, так і не ставши важливим.

Мої щоки все не лопнуть, як пара фісташок.

Міцний і важкий.

Я - гвинтик, одна з сошок;

Нехай навіть машина в стійлі під податок на розкіш.

Я люблю сісти в метро, ​​а хтось кішок.

Мені подобається щось не замість хорошого.

Приспів:

Удома, не говори зі мною ніби я¦селеба.

Вдома, шістнадцятий поверх для мене як небо.

Вдома, чіпляюся життя в горло, довбана зебра.

Тут ніхто не з'ясовує: став останнім чи першим.

Навіть у гарних хлопців буває погано з репом.

Неважливо на якому ти курсі, важливо в якому ти рейсі.

Життя - квиток і іноді тільки на тролейбус.

На питання: «Де ти працюєш?», тільки не смійся,

Досі кидаю: «У Logik'і або Cubase».

Світ - великий, розфарбований, як Nicki Minaj.

Репер дедалі більше книжковий, фільтр дедалі більше сажовий.

І я не відгукнусь одного разу на ім'я «Олівець»,

Але не потому, що соромно, а потому, що страшно.

Не хочу міняти своє життя на щось хороше.

Хороше — або незаконно, або недешево.

Люди підтягнулися, треба бути складним,

Без даху і при гальмах, як новий Porsche.

Відмінно зібраним, в обслугу щоб витрачати в край,

І говорити саме те, що чекає цільова.

Любов врятує світ, мене кинуть вмирати,

І схоже, де вона все це зробить — я знаю.

Приспів:

Удома, не говори зі мною ніби я¦селеба.

Вдома, шістнадцятий поверх для мене як небо.

Вдома, чіпляюся життя в горло, довбана зебра.

Тут ніхто не з'ясовує: став останнім чи першим.

Навіть у гарних хлопців буває погано з репом.

Удома, не говори зі мною ніби я¦селеба.

Вдома, шістнадцятий поверх для мене як небо.

Вдома, чіпляюся життя в горло, довбана зебра.

Тут ніхто не з'ясовує: став останнім чи першим.

Навіть у гарних хлопців буває погано з репом.

Будинки, будинки, будинки.