Fallen Summer - Kamikazes

Das süße Stechen in den Flügeln

Ne Zigarette zieht mich heut relativ früh aus den Träumen vor die Türe

Und den Gang runter zu der Mühle

Sturzbäche finden Frieden, meine Füße steh’n in trübem Gewässer

Der Kopf tief in der Umlaufbahn

Ich umkreise meine Schwächen jetzt zum hundertsten Mal

Um sie zu brechen, aber der Chef ist geknechtet durch sein' Untertan

Alle Satellitenstaaten geh’n von mir aus Richtung Sonnenuntergang

Tief im Westen wird die Fantasie zu Manifesten

Auf der Leinwand und befestigt in Vitrinenkästen

Ich häng' mit Schaustellern und Seilartisten

Jungs, die nicht mehr weiter wissen, wir haben die Zeit vergessen

Am Stadtrand bei den Treibsandflächen

Liegen wir bereit, um im Zentrum durch das Eis zu brechen

In der Seitengasse, wo die Joints Kreise machen

Wie ein Steinwurf von weit weg ins seichte Wasser

Kannst du uns freitags treffen

«Zwanzig nach zehn, es hat doch mindestens schon dreißig Grad!

«Einunddreißig!»

«Nein, was wollen Sie von mir?!»

«Ich nehm' dich 'n Stückchen mit, das ist zu heiß zum Laufen.

Hier draußen

kratzt man schnell ab, glaub mir.»

Ein harter Sommer in der Stadt

Alte sterben, der Teer beginnt zu fließen (fließen)

Die Sonne donnert auf das Dach

Gardinen zugezogen und es flimmert über'm Giebel

Langeweile jagt den Staub über'n Platz, wo die Leute häng'

Ich geh' raus zum Spielen, keine Luft

Hitze raubt den Schlaf aus der Nacht

Kamikaze, dieser Sommer reicht bis zum Frühling

Ein harter Sommer in der Stadt

Alte sterben, der Teer beginnt zu fließen (fließen)

Die Sonne donnert auf das Dach

Gardinen zugezogen und es flimmert über'm Giebel

Die Fata Morgana vom Ende der Straße

Hat gelächelt, als sich gestern uns’re Blicke kurz trafen

Sie macht, dass ich die Hitze echt ertragen kann

Aber von unter den pechschwarzen Haaren, da blickt mich der Wahnsinn an

An so Tagen, wie heute, stirbst du da draußen sofort

Der Teer fließt, es hat seit Wochen nicht geregnet

Doch kein Weg führt ins Freie, sind die Pflichten nicht erledigt

Und keiner an dem Tisch, sind die Hände nicht gewaschen

Auf begründeten Verdacht hin durchsucht Papa meine Taschen

Noch immer kein Weg, sich hier locker zu machen

Gottverlassen, dicht gedrängt in der Bahn, die uns in die Stadt verfrachtet

Weg wollen, doch verpassen ernst zu machen

Dicke Joints zum ersten Kaffee, um die nötige Distanz zu schaffen

Um das Trauma des Erwachens zu verkraften

Press' ich die Fresse zurück in die schweißnasse Matratze

Der Traum, mir die Adern zu öffnen, um einmal aus dem Vollen zu schöpfen,

bis das Feuer gelöscht ist

Doch die Luft schmeckt so köstlich und ich folg' der Kippe auf die Straße

Und die Stadt schließt mich wieder fest in ihre starken Arme

Du brauchst 'nen langen Atem, wo es keinen Schatten gibt

Nichts zu erleben, aber alles zu verpassen gibt

Man kann seltsame Dinge seh’n an heißen Tagen

Ein harter Sommer in der Stadt

Alte sterben, der Teer beginnt zu fließen (fließen)

Die Sonne donnert auf das Dach

Gardinen zugezogen und es flimmert über'm Giebel

Langeweile jagt den Staub über'n Platz, wo die Leute häng'

Ich geh' raus zum Spielen, keine Luft

Hitze raubt den Schlaf aus der Nacht

Солодке пощипування крил

Сигарета сьогодні відносно рано вириває мене зі снів

І коридором до млина

Потоки знаходять спокій, мої ноги стоять у каламутній воді

Голова глибоко в орбіті

Я вже в сотий раз обводжу свої слабкі місця

Зламати їх, але бос поневолений своїм підданим

Усі супутники йдуть від мене на захід

Глибоко на заході проявляється уява

На полотні та закріплені у вітринах

Я тушуся з шоуменами та канатниками

Хлопці, які вже не знають, що робити, ми забули час

На околицях на рівнинах з сипучими пісками

Чи готові ми пробити лід у центрі?

У задній алеї, де суглоби роблять кола

Як камінь здалеку на мілководдя

Чи можете ви зустрітися з нами по п'ятницях?

«Двадцять на десяту, вже щонайменше тридцять градусів!

"Тридцять один!"

«Ні, чого ти від мене хочеш?!»

«Я вас трохи проведу, гуляти дуже жарко.

тут

його легко зішкребти, повір мені».

Важке літо в місті

Старі вмирають, смола починає текти (текти)

Сонце гримить по даху

Штори засунуті, і він мерехтить над фронтоном

Нудьга ганяє пил над місцем, де люди тусуються

Виходжу грати, немає повітря

Спека позбавляє сну вночі

Камікадзе, це літо тягнеться до весни

Важке літо в місті

Старі вмирають, смола починає текти (текти)

Сонце гримить по даху

Штори засунуті, і він мерехтить над фронтоном

Міраж з кінця вул

Усміхнувся, коли наші очі вчора ненадовго зустрілися

Це змушує мене справді терпіти спеку

Але з-під чорного як смуга волосся на мене дивиться божевілля

У такі дні, як сьогодні, ти помреш там миттєво

Смола тече, тижнями не було дощу

Але виходу немає, якщо не виконувати обов’язки

А за столом нікого, рук не вимити

За обґрунтованою підозрою тато обшукує мої кишені

Тут все одно не можна розслабитися

Богом забуті, щільно набиті в потяг, що везе нас до міста

Хочеться втекти, але втрачає можливість стати серйозним

Товсті шви з першою кавою, щоб створити необхідну відстань

Щоб впоратися з травмою пробудження

Я знову втискаюся обличчям у спітнілий матрац

Мрію відкрити вени, щоб набратися повної,

поки вогонь не згасне

Але повітря таке смачне, і я слідую за педиком на вулицю

І місто знову міцно обіймає мене своїми міцними руками

Тобі потрібна витривалість там, де немає тіні

Нема чого переживати, але все, що потрібно сумувати

У спекотні дні можна побачити дивні речі

Важке літо в місті

Старі вмирають, смола починає текти (текти)

Сонце гримить по даху

Штори засунуті, і він мерехтить над фронтоном

Нудьга ганяє пил над місцем, де люди тусуються

Виходжу грати, немає повітря

Спека позбавляє сну вночі