Оживающие воспоминания - Kamazz

Плакаты на стене, неделю на вине

Мобилу утопил в ванной, чтобы не мешала

И вроде не тупой, и вроде не запой

И как бы занятой, но дел на неделе, видимо, мало

Простите меня, но я фанат этого рэпа

И я верю в это слепо уже которое лето

Пока за окном взрослеют парнишки,

А малолетние девочки заменяют им книжки

Плетутся интриги, интрижки, Bluetooth, MP3-шки

От Сашки Мишке и от Ваниной Машке Маришке

И до шестого класса от пеленок

Незаметно повзрослел мой самый большой ребенок

И не копится желчь и не кипит дерьмо внутри

Когда вот так вот нет-нет ты говоришь правду на биты

Каковой она ни была, лишь бы ты поняла.

Поняла?

Как понял словаков Билялетдинов Зениту.

Лай-лай-лай!

Лай-лай, ла-лай, ла-лай-лай

Мечтаю посетить с гастролями Индокитай или Италию

Потрогать за талию Орейро Наталию

С другом Анатолием или Виталием

Легко ли выливать в своих песнях душу наружу

Если на хип-хоп форумах это все бросят в грязную лужу?

А ты всего-то и хотел, быть миллионам кумир

В итоге превратил в сортир свой внутренний мир

Моя проблема — это не одиночество

Ведь в своем мире я живу так, как мне хочется

Прошу прощения за непонимание,

Но слишком поздно заниматься воспитанием!

Мои ошибки — это мой опыт!

И, просыпаясь, в голове я слышу чей-то шепот:

«Слышь, братиш, у всех один финал!»

Но не было ни дня, чтоб я себя ни обвинял

Прожить бы до конца, не опуская лица

И чтобы с утреца бодрил тебя свежесваренный кофе,

А мне и так по кайфу в роли отца

И то, что вся моя жизнь так похожа на Кэмел-трофи

«А ты не профи!»

— говорил мне мой друг режиссер

«А ты не профи!»

— говорил мне мой друг оператор

Да, может быть я и хреновый актер,

Но кайфовый организатор

Ну, а когда тоска и на сердце грусть

Я вспоминаю, что мой сын знает все мои песни наизусть

И когда мы с ним вдвоем на «лупатом»

Он тактично делает паузы в местах, где я ругаюсь матом

Люблю писать текста доступные просто

Ненавижу все эти быдло-песни про девяностые

Ведь я видел, как эти быки с квадратными лицами

У бабушек на базаре отбирают продукты

И все это происходит под надзором милиции,

А после смены и те и другие делят их фрукты,

А я тогда имел другой интерес:

Слушал рэпчик через двухкассетничек, под контролем процесс

Качал бицуху и пресс, употреблял все в меру

Не терял веру в себя и в Боженьку веру

Верил в людей, верил в то, что люди меняются

Пытался менять их, но ничего не меняется.

Во как!

Но это было когда еще,

А теперь, уже женаты почти мои все товарищи

Моя проблема — это не одиночество

Ведь в своем мире я живу так, как мне хочется

Прошу прощения за непонимание,

Но слишком поздно заниматься воспитанием!

Мои ошибки — это мой опыт!

И, просыпаясь, в голове я слышу чей-то шепот:

«Слышь, братиш, у всех один финал!»

Но не было ни дня, чтоб я себя ни обвинял

Плакати на стіні, тиждень на вині

Мобілу втопив у ванній, щоб не заважала

І начебто не тупий, і начебто не запій

І як би зайнятою, але справ на тижню, мабуть, мало

Вибачте мене, але я фанат цього репу

І я вірю в це сліпо вже яке літо

Поки за вікном дорослішають хлопці,

А малолітні дівчатка замінюють їм книжки

Плетуть інтриги, інтрижки, Bluetooth, MP3-шки

Від Сашки Мішці та від Ваниної Машці Марішці

І до шостого класу від пелюнок

Непомітно подорослішала моя найбільша дитина

І не копиться жовч і не кипить лайно всередині

Коли ось так ні-ні ти говориш правду на бити

Якою вона не була, лише би ти зрозуміла.

Зрозуміла?

Як зрозумів словаків Білялетдінов Зеніту.

Лай-лай-лай!

Лай-лай, ла-лай, ла-лай-лай

Мрію відвідати з гастролями Індокитай чи Італію

Помацати за талію Орейро Наталію

З другом Анатолієм або Віталієм

Чи легко виливати в своїх піснях душу назовні

Якщо на хіп-хоп форумах це все кинуть у брудну калюжу?

А ти всього-то і хотів, бути мільйонам кумир

У результаті перетворив на свій свій внутрішній світ

Моя проблема - це не самотність

Адже у своєму світі я живу так, як мені хочеться

Перепрошую за нерозуміння,

Але надто пізно займатися вихованням!

Мої помилки - це мій досвід!

І, прокидаючись, у голові я чую чийсь шепіт:

«Чуєш, брате, у всіх один фінал!»

Але не було ні дня, щоб я себе ні звинувачував

Прожити би до кінця, не опускаючи особи

І щоб з ранку бадьорив тебе свіжозварений кави,

А мені і так по кайфу в ролі батька

І те, що все моє життя таке схоже на Кемел-трофі

«А ти не профі!»

- казав мені мій друг режисер

«А ти не профі!»

- казав мені мій друг оператор

Так, може бути я і хріновий актор,

Але кайфовий організатор

Ну, а коли туга і на серце смуток

Я згадую, що мій син знає всі мої пісні напам'ять

І коли ми з нім удвох на «лупом»

Він тактично робить паузи в місцях, де я лаюся матом

Люблю писати тексти доступні просто

Ненавиджу всі ці бидло-пісні про дев'яності

Адже я бачив, як ці бики з квадратними особами

У бабусь на базарі відбирають продукти

І все це відбувається під наглядом міліції,

А після зміни і ті і інші ділять їх фрукти,

А я тоді мав інший інтерес:

Слухав репчик через двокасетничок, під контролем процес

Гойдав біцуху і прес, вживав все в міру

Не втрачав віру в себе і в Божу віру

Вірив у людей, вірив у те, що люди змінюються

Намагався міняти їх, але нічого не змінюється.

Ось як!

Але це було коли ще,

А тепер уже одружені майже мої всі товариші

Моя проблема - це не самотність

Адже у своєму світі я живу так, як мені хочеться

Перепрошую за нерозуміння,

Але надто пізно займатися вихованням!

Мої помилки - це мій досвід!

І, прокидаючись, у голові я чую чийсь шепіт:

«Чуєш, брате, у всіх один фінал!»

Але не було ні дня, щоб я себе ні звинувачував