Останови планету - Kamazz

Осталась последняя ночь

И нам будет в ней не до сна.

Твой горячий пронзительный стон

Вновь прервёт тишина.

Я тебя, наверное, обману,

Когда скажу, что еще вернусь.

Ты это, скорее всего, поймешь,

Промолчишь, ладно, ну и пусть.

Никому не доверяю, но в тебе тону,

Глаза закрою и иду ко дну,

И как мне быть - не пойму.

Останови, останови эту планету, я сойду.

Или я выпрыгну из окна на ходу.

Я лучше в бездну упаду и пропаду,

Чем заново я в твои сети попаду.

А мне казалась неприступной высота,

Глаза на многое закрыла красота.

За нею нету ничего, лишь пустота,

Нет, ты не та.

Если б не было тебя, не болела б голова.

Если б не был молодой, чаще б думал головой.

А если б было в голове больше?

чем просто пустота,

Не взорвала бы башку твоя мега-красота.

Жадно глотаю губами воздух, взлетая над водой,

Мне бы вдоволь насладиться и надышаться бы тобой.

Но за тобой много чего, что не можно мне простить,

Так устрой мне последний раз, чтоб я не смог его забыть.

Обвинять тебя ни в чем не стану,

Обвинять, чем извиниться, проще,

Извинять, не понять мне тебя.

Останови, останови эту планету, я сойду.

Или я выпрыгну из окна на ходу.

Я лучше в бездну упаду и пропаду,

Чем заново я в твои сети попаду.

А мне казалась неприступной высота,

Глаза на многое закрыла красота.

За нею нету ничего, лишь пустота,

Нет, ты не та.

Нет, ты не та.

И как мне быть, не пойму.

Останови, останови эту планету, я сойду.

Или я выпрыгну из окна на ходу.

Я лучше в бездну упаду и пропаду,

Чем заново я в твои сети попаду.

А мне казалась неприступной высота,

Глаза на многое закрыла красота.

За нею нету ничего, лишь пустота,

Нет, ты не та.

Залишилася остання ніч

І нам буде в ній не до сну.

Твій гарячий пронизливий стогін

Знову перерве тиша.

Я тебе, мабуть, обдурю,

Коли скажу, що ще повернусь.

Ти це, швидше за все, зрозумієш,

Промовчиш, гаразд, та й нехай.

Нікому не довіряю, але в тобі тону,

Очі заплющу і йду на дно,

І як мені бути – не зрозумію.

Зупини, зупини цю планету, я зійду.

Або я вистрибну з вікна на ходу.

Я краще в безодню впаду та пропаду,

Чим заново я в твої сітки потраплю.

А мені здавалася неприступною висота,

Очі на багато що закрила краса.

За нею немає нічого, лише порожнеча,

Ні, ти не та.

Якби не було тебе, не боліла б голова.

Якби не був молодий, найчастіше думав би головою.

А якби було в голові більше?

чим просто пустка,

Не підірвала б голову твоя мега-краса.

Жадібно ковтаю губами повітря, злітаючи над водою,

Мені б вдосталь насолодитися і надихатись тобою.

Але за тобою багато чого, що мені не можна пробачити,

Так зроби мені останній раз, щоб я не зміг його забути.

Звинувачувати тебе ні в чому не стану,

Звинувачувати, чим перепросити, простіше,

Вибачати, не зрозуміти тебе.

Зупини, зупини цю планету, я зійду.

Або я вистрибну з вікна на ходу.

Я краще в безодню впаду та пропаду,

Чим заново я в твої сітки потраплю.

А мені здавалася неприступною висота,

Очі на багато що закрила краса.

За нею немає нічого, лише порожнеча,

Ні, ти не та.

Ні, ти не та.

І як мені бути, не зрозумію.

Зупини, зупини цю планету, я зійду.

Або я вистрибну з вікна на ходу.

Я краще в безодню впаду та пропаду,

Чим заново я в твої сітки потраплю.

А мені здавалася неприступною висота,

Очі на багато що закрила краса.

За нею немає нічого, лише порожнеча,

Ні, ти не та.