Gelirim - Kahraman Deniz

Tıkanırım ara sıra, o güvendiğim ilhamlara küfrederim

Kafadaki kozalak asit yağmuruna tutulmuş, yükselirim

Tutunurum açtığı yaralara, geleneksel depremlerimin

Yıkılırım, içim enkazına hapsolmuş, çıkarın, geleyim

Yazdım öylece, düşünmeden, yeni ve sıkı bi' flow denedim, işte kaydı

Hep önünde iki yol, ikisi de baydı, mutlu ol ya da öl, hepsi aynı

Hangi yaram açık kalmadı, çabuk iyileşti ve kabuk bağladı?

Hiç güneş açmaz mevsime döndüm, yer buna sustu da, gök ağladı

Hüzün üstüme inmiş ipince bi' sis, tutar en güzel hissi içinde hapis

Burada bir haksızlık var, gönül işi mevzu bahis

Çöker üzerime keder, esiriyim

Bu gece de ben ölmeye meyilliyim

Çağır beni yine saza söze

Doğar, gelirim

Çıkar önüme, dağı da deviririm

Yürürüm, ben az ötede yenilirim

Çağır beni yine saza söze

Koşar, gelirim

Yüreğimin aklımı işgaline marş yazdım, yayılır söylenerek

Yine kıyamadım, askerlerimi çekip sakladım, her yaşama «Zafer» diyerek

Ama unutana sonunu hatırlatmam gerekir ki tutunabilelim severek

Öyle yaşa ki o canını söksün ölüm bile elleri titreyerek

Dürter güdülerim, az bir zaman olduğunu hatırlarım istemeden

Dönmem buralara bir terk edebilsem hiç kimseyi özlemeden

Gitmez densiz misafir, yediği kabına yine iyicene pislemeden

Gerçek bensiz de zahir, dilim had bilmez duramam söylemeden

Zaman aktı da ben geri dönecektim

Oyunum kalmıştı, bitirecektim

Ben dünyanın çilesini çektim

E kötü mü ettim beni buldum

Çöker üzerime keder, esiriyim

Bu gece de ben ölmeye meyilliyim

Çağır beni yine saza söze

Doğar, gelirim

Çıkar önüme, dağı da deviririm

Yürürüm, ben az ötede yenilirim

Çağır beni yine saza söze

Koşar, gelirim

Çöker üzerime keder, esiriyim

Bu gece de ben ölmeye meyilliyim

Çağır beni yine saza söze

Doğar, gelirim

Çıkar önüme, dağı da deviririm

Yürürüm, ben az ötede yenilirim

Çağır beni yine saza söze

Koşar, gelirim

Я час від часу задихаюся, проклинаючи ті натхнення, яким довіряв

Шишки в голові кислотні дощі, я піднімаюся

Я чіпляюся за рани, які вона завдає, моїх традиційних землетрусів

Я зруйнуюсь, я в пастці в уламках, витягніть, я прийду

Просто написав, не роздумуючи, спробував новий і тугий потік, ось запис

Завжди дві дороги попереду, обидві пішли, будь щасливий або помри, все одно

Яка з моїх ран не залишалася відкритою, швидко загоїлася і з’явилася скоринка?

Я повернувся до сезону, як тільки сонце не зійшло, земля за це замовкла, небо заплакало

Смуток опустився на мене, тонкий туман тримає його у в'язниці в найпрекраснішому почутті

Тут є несправедливість, на кону – справа серця

Смуток обрушується на мене, я в'язень

Я також схильний померти сьогодні ввечері

Поклич мене ще раз до сазового слова

Я прийду, я прийду

Виходь переді мною, я теж гору повалю

Я ходжу, мене поб’ють недалеко

Поклич мене ще раз до сазового слова

Я біжу, приходжу

Я написав гімн до вторгнення мого серця в мій розум, розповсюджений співом

Я знову не втримався, ховав своїх солдатів і ховав їх, промовляючи кожному життю «Перемога».

Але я маю нагадати тим, хто забуває кінець, щоб ми могли триматися з любов’ю

Живи так, щоб навіть смерть тремтячими руками розірвала

Мої спонукальні мотиви, я мимоволі згадую, що було мало часу

Я б не повернувся сюди, якби міг піти, не сумуючи ні за ким

Ленивий гість не ходить, поки миска, яку він їсть, не забрудниться досконально.

Правда загір без мене, мій язик не зупиниться, не сказавши

Минув час і я повернуся

У мене залишилася гра, я збирався її закінчити

Я страждав світ

я зробив погано, я знайшов мене

Смуток обрушується на мене, я в'язень

Я також схильний померти сьогодні ввечері

Поклич мене ще раз до сазового слова

Я прийду, я прийду

Виходь переді мною, я теж гору повалю

Я ходжу, мене поб’ють недалеко

Поклич мене ще раз до сазового слова

Я біжу, приходжу

Смуток обрушується на мене, я в'язень

Я також схильний померти сьогодні ввечері

Поклич мене ще раз до сазового слова

Я прийду, я прийду

Виходь переді мною, я теж гору повалю

Я ходжу, мене поб’ють недалеко

Поклич мене ще раз до сазового слова

Я біжу, приходжу