Кафе на Садовой - Кафе

В старом кафе, что укрылось за пылью витрин

Видимо, скоро откроют крутой магазин

Давно говорили — пора, мол, рассадник прикрыть

Ну ладно… Зайду напоследок сюда погрустить

День прошел, ночь пройдет

Еще один не лучший год,

Но вновь забываю о жизни бедовой

Я в старом кафе на Садовой

Вот двери, что пели, впуская сюда как домой

И липкие чашки, что грели мне пальцы зимой

Сквозняк, говоривший о том, что скоро весна

Некогда мраморный пол и урна без дна…

В старом кафе, что притихло за ржавым замком

Остались стихи и походы к Неве босиком

Любовь и вино, и хмельное «мы ждем перемен»

Навек замурованы в тень этих каменных стен…

У старому кафе, що сховалося за пилом вітрин

Мабуть, незабаром відкриють крутий магазин

Давно говорили — пора, мовляв, розсадник прикрити

Ну, гаразд… Зайду наостанок сюди посумувати

День минув, ніч пройде

Ще один не кращий рік,

Але знову забуваю про життя бідне

Я в старому кафе на Садовий

Ось двері, що співали, пускаючи сюди як додому

І липкі чашки, що гріли мені пальці взимку

Протяг, який говорив про те, що незабаром весна

Колись мармурова підлога і урна без дна.

У старому кафе, що принишкло за іржавим замком

Залишилися вірші та походи до Неви босоніж

Любов і вино, і хмільне «ми чекаємо змін»

Навіки замуровані в тінь цих кам'яних стін...