Existence - Кафе

Господа, мой вердикт: наш экзистенс — чистейшая липа,

А бессонные ночи в дыму — стопроцентное зло

Я томлюсь в этом душном метро в ожидании гриппа

Или чуда — того, что однажды почти что пришло

Мы сквозь сон наблюдали еще одно странное лето

И еще одно странное лето опять позади

Сквозь граненый стакан не увидеть астрального света

С «белым другом» в обнимку рунический смысл не найти

Приветствуя новый рассвет молчаливым «ура»

С тоской вспоминая свой дерзкий и трепетный пыл

Я хотел изменить этот мир сегодня с утра,

Но будильник молчал, и мир остался таким, какой был

Господа, я не сноб, но позвольте разок усомниться

В том, что сам я когда-то втирал тем, кто старше, в сердцах

Блеск заветной звезды отключился на возрасте «тридцать»

И теперь лишь залысины гордо блестят в волосах

Стук колес, скрип сидений — на миг просыпаюсь от скрипа

Озираюсь вокруг и опять улетаю во сне

И томлюсь в этом душном метро в ожидании гриппа

Так как чуда, похоже, уже дожидаться не мне

Господа, мій вердикт: наш екзистенс — найчистіша липа,

А безсонні ночі в диму — стовідсоткове зло

Я втомлююся в цьому задушливому метро в очікуванні грипу

Або дива — того, що одного разу майже прийшло

Ми крізь сон спостерігали ще одне дивне літо

І ще одне дивне літо знову позаду

Крізь гранований стакан не побачити астрального світла

З «білим другом» в обіймах рунічний сенс не знайти

Вітаючи новий світанок мовчазним «ура»

З тугою згадуючи свій зухвалий і трепетний запал

Я хотів змінити цей світ сьогодні з ранку,

Але будильник мовчав, і світ залишився таким, яким був

Господа, я не сноб, але дозвольте разок засумніватися

У тому, що сам я колись втирав тим, хто старший, у серцях

Блиск заповітної зірки відключився на віці «тридцять»

І тепер лише залисини гордо блищать у волосах

Стук коліс, скрип сидінь — на мить прокидаюся від скрипу

Озираюся навколо і знову відлітаю у сні

І томлюсь у цьому задушливому метро в очікуванні грипу

Бо дива, схоже, вже чекати не мені