La Cama Vacía - Alci Acosta, Julio Jaramillo

Desde un tétrico hospital

Donde se hallaba internado

Casi agónico y rodeado de un silencio sepulcral

Con su ternura habitual, la que siempre demostró

Quizás con esfuerzo no, desde su lecho sombrío

Un enfermo amigo mío, esta carta me escribió

Querido amigo quisiera, que al recibir la presente

Te halles bien y que la suerte te acompañe por doquiera

Por mi parte y mal pudiera, decirte que estoy mejor

Si al contrario en mi dolor, postrado en mi lecho yerto

Yo soy un pobre esqueleto, que a mi mismo me da horror

La carta es para decirte, que si podes algún día

Veni hacerme compañía voz que tanto me quisiste

Estoy tan solo y tan triste, que lloro sin contenerme

Ya nadie suele quererme, todos se muestran impíos

De tantos amigos míos, ninguno ha venido a verme

Hoy yo te doy la razón, pues veo en mi soledad

Que esta llamada amistad, es tan solo una ilusión

Cuando uno esta en condición, tiene amigos a granel

Pero si el destino cruel hacia un abismo nos tira

Vemos que todo es mentira y que no hay amigo fiel

Bueno aquí ya me despido, al poner punto final

Recibí un abrazo leal, de el que siempre te ha querido

A tu mama que no olvido, también mis recuerdos dadle

Mucha devoción mostradle y de caricias colmarla

Vos que la tenès cuídala, si supieras cuanto vale

Llego el domingo y ansioso, por aquel amigo leal

Penetre en el hospital angustiado y pesaroso

Me dirigí silencioso, al lugar donde sabia

Que su lecho encontraría mas hay ni bien lo encontré

Asombrado me quede, al ver la cama vacía

З похмурої лікарні

куди його госпіталізували

Майже в агонії й оточений смертною тишею

Зі своєю звичайною ніжністю, тією, яку він завжди проявляв

Можливо, не з зусиллям, зі свого похмурого ліжка

Цей лист написав мені мій хворий друг

Дорогий друже, я хотів би цього, отримавши це

Ви здорові і нехай удача буде з тобою всюди

Зі свого боку, і я навряд чи можу вам сказати, що мені краще

Якби, навпаки, в моєму болю, ниц на моєму жорсткому ліжку

Я бідний скелет, що мене жахає

У листі вам кажуть, що якщо зможете одного дня

Приходь, складай мені компанію голосом, що ти мене так любив

Мені так самотньо і так сумно, що я плачу, не стримуючи

Мене більше ніхто зазвичай не любить, всі нечестивці

З багатьох моїх друзів ніхто не прийшов до мене

Сьогодні я з тобою згоден, бо бачу в своїй самотності

Що ця так звана дружба – це лише ілюзія

Коли ти в стані, у тебе є друзі

Але якщо жорстока доля затягне нас у прірву

Ми бачимо, що все брехня і вірного друга немає

Ну ось я прощаюся, ставлячи крапку

Я отримав віддані обійми від того, хто завжди любив тебе

Твоїй матері, яку я не забуваю, також подаруй їй мої спогади

Покажіть їй велику відданість і наповніть її пестощами

Ви, хто це має, бережіть це, якби знали, скільки воно коштує

Я приїхав у неділю і дуже хвилювався за того вірного друга

Входьте в лікарню засмучені і сумні

Я пішов мовчки, туди, де знав

Що його ліжко знайде там більше, як тільки я його знайду

Я був вражений, побачивши порожнє ліжко