Plein phare - Julie Zenatti

Il faudrait que tu saches

Le fantôme qui enlace mes pensées sans relâche

Il faudrait que tu vois

Cette ombre autour de moi qui ne me quitte pas

J’ai appris à couper

Les jambes à mon passé

Mes cheveux au carré

Maquiller le visage d’une enfance sans âge

Arracher quelques pages

Y’a bien cette petite fille

Un dimanche à Bastille et puis tout qui vacille

Son foulard à poids blancs

Vestige du printemps qui a volé le temps

Il s’enfuira peut-être mais jamais de sa tête

Il en a fait des miettes

Ils ont couru et puis…

Ils ont couru et puis…

J’ai essayé de croire

En la scène et la gloire

Mais c’est toujours le noir

Plein phare

Sur l’oubli, sur l’histoire

Sans repère ma mémoire

Mais c’est toujours le noir

Plein phare

Ви повинні знати

Привид, що невпинно обіймає мої думки

Ви повинні побачити

Ця тінь навколо мене, яка мене не покидає

Я навчився різати

Ноги до мого минулого

Моє волосся підстрибнуло

Намалювати обличчя нестаріючого дитинства

Вирвіть кілька сторінок

Є ця маленька дівчинка

Неділя в Бастилії, а потім усе коливається

Її шарф з білими гирями

Залишок джерела, що вкрав час

Він може втекти, але ніколи з голови

Він перетворив його на крихту

Вони побігли, а потім...

Вони побігли, а потім...

Я намагався повірити

На сцені і славі

Але завжди темно

повна фара

Про забуття, про історію

Без пам'яті моєї

Але завжди темно

повна фара