Albatross - Judy Collins, Rufus Wainwright

The lady comes to the gate dressed in lavender and leather

Looking North to the sea she finds the weather fine

She hears the steeple bells ringing through the orchard

All the way from town

She watches seagulls fly

Silver on the ocean stitching through the waves

The edges of the sky

Many people wander up the hills

From all around you

Making up your memories and thinking they have found you

They cover you with veils of wonder as if you were a bride

Young men holding violets are curious to know if you have cried

And tell you why

And ask you why

Any way you answer

Lace around the collars of the blouses of the ladies

Flowers from a Spanish friend of the family

The embroid’ry of your life holds you in And keeps you out but you survive

Imprisoned in your bones

Behind the isinglass windows of your eyes

And in the night the iron wheels rolling through the rain

Down the hills through the long grass to the sea

And in the dark the hard bells ringing with pain

Come away alone

Even now by the gate with you long hair blowing

And the colors of the day that lie along your arms

You must barter your life to make sure you are living

And the crowd that has come

You give them the colors

And the bells and wind and the dream

Will there never be a prince who rides along the sea and the mountains

Scattering the sand and foam into amethyst fountains

Riding up the hills from the beach in the long summer grass

Holding the sun in his hands and shattering the isinglass?

Day and night and day again and people come and go away forever

While the shining summer sea dances in the glass of your mirror

While you search the waves for love and your visions for a sign

The knot of tears around your throat is crystallizing into your design

And in the night the iron wheels rolling through the rain

Down the hills through the long grass to the sea

And in the dark the hard bells ringing with pain

Come away alone

Come away alone… with me.

Жінка приходить до воріт, одягнена в лавандовий та шкіряний одяг

Дивлячись на північ до моря, вона вважає, що погода гарна

Вона чує, як по саду дзвонять дзвіночки

Всю дорогу з міста

Вона дивиться, як літають чайки

Срібло на океані, що прошивається крізь хвилі

Краї неба

Багато людей блукають на пагорбах

З усього довкола

Створюйте свої спогади та думайте, що вони знайшли вас

Вони покривають вас вуаллю дива, наче ви була наречена

Молодим чоловікам, які тримають фіалки, цікаво дізнатися, чи плакали ви

І скажіть чому

І запитати, чому

Як би ти відповідав

Зашнуруйте коміри жіночих блузок

Квіти від іспанського друга сім’ї

Вишивка вашого життя тримає вас і не дає вам потрапити, але ви виживаєте

Ув’язнений у твоїх кістках

За скляними вікнами твоїх очей

А вночі залізні колеса котяться крізь дощ

Вниз пагорбами через довгу траву до моря

А в темряві дзвонять від болю жорсткі дзвони

Йди сам

Навіть зараз біля воріт із розвіяним довгим волоссям

І кольори дня, що лежать уздовж твоїх рук

Ви повинні обміняти своє життя, щоб переконатися, що ви живете

І натовп, який прийшов

Ви даєте їм кольори

І дзвони, і вітер, і сон

Чи ніколи не буде принца, який їздить по морю й горам

Розсипання піску і піни в аметистові фонтани

Піднятися на пагорби від пляжу в довгій літній траві

Тримати сонце в руках і розбивати скло?

День і ніч, і знову день, і люди приходять і йдуть назавжди

Поки сяюче літнє море танцює у склі твого дзеркала

Поки ви шукаєте на хвилях любов, а у своїх баченнях — знак

Вузол сліз навколо вашого горла кристалізується у вашому дизайні

А вночі залізні колеса котяться крізь дощ

Вниз пагорбами через довгу траву до моря

А в темряві дзвонять від болю жорсткі дзвони

Йди сам

Поїдь сам... зі мною.