Sanctuary - Joshua Kadison

A row of love broke it seems

spillng all our precious dreams

among the jagged fragments

and all the space between

we stood in awe of this sacred scene.

Wondered what it all could mean.

We watched vague confusion

at the working of the great unseen.

To the timeless sound of shattering

we saw the fragments of our universe scattering.

Sounded like an angel singing somewhere.

Sounded like ann angel singing,

«Sanctuary, sanctuary.

Let me be your sanctuary.

Sanctuary, sanctuary.

Let me be your sanctuary.

When you cannot find the light

of your own shining star

I will (let me) help you to remember

who you truly are.

who you truly are.

Let me be your sancturay.»

I broke down, lost myself.

In the end I can´t blame anybody else, no.

Visions called but I send them all away.

Looked in the water, what did I see?

Glimmers of my own mystery.

I tried to introduce myself

but I could not find the words to say.

As I gazed into his countenace

so amazed the wreckage so immense.

Sounded like an angel singing somewhere.

Sounded like ann angel singing,

«Sanctuary, sanctuary.

Let me be your sanctuary.

Sanctuary, sanctuary.

Let me be your sanctuary.

When you cannot find the light

of your own shining star

I will (let me) help you to remember

who you truly are.

who you truly are.

Let me be your sancturay.»

Схоже, зірвався ряд кохання

розливаючи всі наші дорогоцінні мрії

серед зубчастих уламків

і весь простір між ними

ми вражені цією священною сценою.

Цікаво, що це все може означати.

Ми спостерігали за невиразною плутаниною

на дію великого невидимого.

Під позачасовий звук розбиття

ми бачили фрагменти нашого Всесвіту, які розсіюються.

Звучало як ангел, який десь співає.

Звучало як спів ангел Анн,

«Святилище, святилище.

Дозволь мені бути твоєю святинею.

Святилище, святилище.

Дозволь мені бути твоєю святинею.

Коли ви не можете знайти світло

власної сяючої зірки

Я допоможу вам запам’ятати

хто ти є насправді.

хто ти є насправді.

Дозволь мені бути твоєю святинею».

Я зламався, загубився.

Зрештою, я не можу нікого звинувачувати, ні.

Видіння дзвонили, але я їх усіх відсилаю.

Подивився у воду, що я побачив?

Проблиски моєї таємниці.

Я намагався представитися

але я не знайшов слів, щоб сказати.

Коли я дивився на його обличчя

так вражені уламки, такі величезні.

Звучало як ангел, який десь співає.

Звучало як спів ангел Анн,

«Святилище, святилище.

Дозволь мені бути твоєю святинею.

Святилище, святилище.

Дозволь мені бути твоєю святинею.

Коли ви не можете знайти світло

власної сяючої зірки

Я допоможу вам запам’ятати

хто ти є насправді.

хто ти є насправді.

Дозволь мені бути твоєю святинею».