Placebo - Joshi Mizu, Kontra K

Noch immer Hoffnung haben, ein großes Loch im Magen

Immer nur im Krieg mit meinen Kopfblockaden

Seh' mich immer da, wo ich gerne wäre

Doch da, wo ich nicht bin, da gibt es Meer und Sterne

Ende des Monats so nüchtern

Zwischen Mondfahrten und Großstadtgeflüster

Kann wieder mal nicht schlafen

Zähle wieder mal nur Schafe

Die ganze Nacht lang hab' ich meine Decke wieder angeglotzt

Und mit den ersten Sonnenstahl’n fällt sie mir auf den Kopf

Wo sind meine Träume hin, zwischen hier und irgendwo?

Wo sind meine Träume hin, noch immer hintern Mond?

Die Gefühle sind Placebos, nix davon ist echt

Will nur ein’n Tag hier weg, doch das Leben hält mich fest

Mein bester Freund, der Tod, sitzt mit mir in einem Boot

Ich zeig' ihm alle meine Träume und er jagt sie für mich hoch

Wie ein gottverdammter Geist spuck' ich nachts durch meine Stadt

Meine Gedanken bei dem Vollmond, alle meine inneren Dämonen auf Trab

Mein Körper ist wie ein Knast

Und die zwei Fenster raus zum Hof zeigen dir mit Freude, was du drin nicht hast

Lieber nur ein’n Tag wieder Kind sein, meine Weste weiß wie Schnee

Als ein Herz kalt wie Eis und alle meine Träume nicht zu seh’n

Wir komm’n sauber auf die Welt, sind oft so dreckig, wenn wir geh’n

Dreißig Jahre, doch fühl' mich als hätt' ich acht Mal gelebt

Wo sind die Werte, wo die Träume?

Wo der Punkt, an dem die Leute wissen, was loyal bedeutet?

Wo das Geld erst kommt nach der Familie und den Freunden

Ich bin lieber das naive Kind von gestern als der kalte Mann von heute

Wo sind meine Träume hin, zwischen hier und irgendwo?

Wo sind meine Träume hin, noch immer hintern Mond?

Die Gefühle sind Placebos, nix davon ist echt

Will nur ein’n Tag hier weg, doch das Leben hält mich fest

Mein bester Freund, der Tod, sitzt mit mir in einem Boot

Ich zeig' ihm alle meine Träume und er jagt sie für mich hoch

Ще є надія, велика діра в животі

Завжди воює тільки з завалами голови

Завжди бачиш мене там, де я хотів би бути

Але там, де мене немає, там море і зірки

кінець місяця такий тверезий

Між місячними подорожами та шепотом великого міста

Знову не можу заснути

Просто знову порахуйте овець

Цілу ніч я знову дивився на свою стелю

І з першими променями сонця падає мені на голову

Куди поділися мої мрії між тут і десь?

Куди поділися мої мрії, все ще за місяцем?

Почуття — плацебо, жодне з них не є справжнім

Просто хочу піти звідси на день, але життя тримає мене міцно

Мій найкращий друг, смерть, зі мною в одному човні

Я показую йому всі свої мрії, і він переслідує їх для мене

Як проклята привида, я плюю своїм містом уночі

Мої думки в повний місяць, усі мої внутрішні демони втікають

Моє тіло схоже на тюрму

А два вікна, що виходять на подвір’я, з радістю показують вам те, чого у вас немає всередині

Краще бути знову дитиною на один день, моя жилетка біла, як сніг

Як серце холодне, як лід, і не бачачи всіх моїх мрій

Ми народжуємося чистими, часто буваємо такими брудними, коли йдемо

Тридцять років, але здається, що я жив вісім разів

Де цінності, де мрії?

Де той момент, коли люди знають, що означає лояльний?

Де гроші йдуть після родини та друзів

Я вважаю за краще бути вчорашньою наївною дитиною, ніж сьогоднішній холодною людиною

Куди поділися мої мрії між тут і десь?

Куди поділися мої мрії, все ще за місяцем?

Почуття — плацебо, жодне з них не є справжнім

Просто хочу піти звідси на день, але життя тримає мене міцно

Мій найкращий друг, смерть, зі мною в одному човні

Я показую йому всі свої мрії, і він переслідує їх для мене