Letter To July - Josh Martinez

man made mostly to be unable to come close to each other,

like brother loves brother, rubs me the wrong way.

mom say, «play together nice or don’t play at all.»

but i don’t believe that, in fact, with every word i scrawl.

i can see my calling, crystal clear, falling into place next to fear.

i’ll long to kiss your lips but i’ll be gone within the year.

and here i stand in the middle of a parade,

where the band played on beyond the dawn’s early light brigade.

they came and went and everyone did exactly as they were told,

they only knew that leopold the bold would give them a chance to grow old.

and that’s the man i want to walk behind blind-folded,

with golden mind-control to find the hole

that’s been ripped along the dotted-line and folded

back together again.

i can still remember when

i met you open-eyed in the opium den.

that was the first time i saw july fly, and know not why,

but from then on, my callin' became clouded.

my scrawlin' became shrouded with thoughts of you,

often i wonder what my pops would do.

would he stand and shake your hand or

clench his fist as he talked to you?

well i was taught to do only one thing at a time

and record it as the truth until i prove it was mine.

so with that in mind, i leave with everything i know,

i love you like leather-bound books but it looks like i gotta go.

i’ll always be yours,

sincerely,

scribbin' the scribe

july, i’ll be home when i can.

люди створені переважно для того, щоб не могли наблизитися один до одного,

як брат любить брата, треть мене не так.

мама каже: «грайте разом гарно або не грайте взагалі».

але я не вірю в це, насправді, з кожним словом, яке я написую.

Я бачу своє покликання, кришталево чисте, що стає на місце поруч із страхом.

Я хочу цілувати твої губи, але мене не буде протягом року.

і ось я стою посеред параду,

де гурт грав за межами бригади раннього світанку.

вони приходили та йшли, і всі робили так, як їм було сказано,

вони лише знали, що Леопольд Сміливий дасть їм шанс постаріти.

і це чоловік, за яким я хочу йти із зав’язаними очима,

із золотим контролем розуму, щоб знайти дірку

який був розірваний уздовж пунктирної лінії та складений

знову разом.

я досі пам’ятаю, коли

я зустрів тебе з відкритими очима в опіуму.

це був перший раз, коли я бачив липневу муху, і не знаю чому,

але відтоді мій дзвінок затьмарився.

мій каракуль був оповитий думками про тебе,

часто я задаюся питанням, що б зробив мій батько.

чи встане він і потисне вам руку чи

стиснути кулак, коли він розмовляє з вами?

Мене вчили робити лише одну справу за раз

і записувати це як правду, поки я доведу, що це моє.

тож, маючи це на увазі, я йду з усім, що знаю,

Я люблю тебе, як книги в шкіряній палітурці, але здається, мені потрібно йти.

я завжди буду твоєю,

щиро,

scribbin' the script

липень, я буду додому, коли зможу.