Chickenshit - Josh Martinez

I’m alone like a stray dog in a park filled with ducks

I’m alone like a virgin in a city full of fucks

I’m alone with my thoughts that aren’t as good as in the past

I’m alone with my words and stay silent til the last

Violent shudders rack my backbone, muttering i’m at home

When i’m utterly submerged in this black zone

I’m alone when i leave a club go home and kiss my goldfish

To be atrociously rich, i’d have to suck dick and lose focus

Everything i write i edit after meditating

It takes time to ferment before words can be intoxicating

Invigorating like hot rocks and steam from a jet setting

The scene in motion like molten earth waves paving the ocean

All these people make my brain hurt

And when it rains the same shirt soaked the night before remains dirty

For it’s thirty plus centigrate

The skin begins disintegrating along with innovating ways of keeping cool

All i smell is sweat and the taste of drool

I guess hot is not as cool as it used to be

That’s news to my not knowing i’m not even wearing my own shoes see

And loosely swearing deeply caring for brothers soul bearing and pouring out

their booze

I ask you «how else we supposed to know these hidden truths.»

Revolutionary art is the evolutionary start!

We’re not enthused so we won’t play a part for fear of losing

My generation is desparately needing an infusing

Of something soothing a transfusion if you will

Let’s abuse this illusion and hollar till

We get our dollar bills back scholars still fill their knapsacks with kickbacks

So i’m lacking an education or at least a piece of paper that says

I’ve passed and means nothing to me and my vast accumulation of this fucking

knowledge

Outside of the closed doors of a fucking monkey college

Unless you converse in commerce or commute between computer class

Or you neutered asses in glass lab flasks handling gasses behind a white mask

Then you got it made in the artificial shade

I’m a tarponds survivor, i’ve breathed a skyfull of pollution

Yet i’d rather be famous than be a part of the solution

And when revolution starts let em all bleed cause indeed i’m the king of hearts

And my queen likes her screaming in between and not before never ever after

In the meantime in between time she cackles laughter

Like a fiend in line for methadone

She needs to see excessive death whenever left alone

So off with her head, and now i’m bound to expound

It never hurts to spurt words to raise the ways in which the underground works

It’s so amazing.

it’s always better before the lenses rays start invading

You hear it on the radio and still salivating

But then the waiting ends stations start creating hits in this tradition

Now i can never watch tv cause i’m against full submission

I open windows and it rains, i guess that explains my engagement

To the windows of the soul in gold plated frame arrangement

We are the terminally ill, technologically advanced

Permanently still and breathe heavy on the off chance

When i’m off in the distance waving my hands, hope they notice me

I’m standing in their wasteland, knee-deep in chicken shit and poetry

Я один, як бродячий пес у парку, повному качок

Я самотня, як незаймана в місті, повному траханів

Я наодинці зі своїми думками, які не такі гарні, як у минулому

Я наодинці зі своїми словами і мовчу до останнього

Сильні тремтіння перетинають мого хребта, бурмочучи, що я вдома

Коли я повністю занурений у цю чорну зону

Я один, коли виходжу з клубу, йду додому й цілую свою золоту рибку

Щоб бути жахливо багатим, мені довелося б відсмоктати член і втратити фокус

Усе, що я пишу, редагую після медитації

Потрібен час, щоб закисати, перш ніж слова можуть стати п’янкою

Бадьорить, як гарячі камені та пара від струменя

Сцена в русі, як розплавлені земні хвилі, що викладають океан

Від усіх цих людей мій мозок боліти

А коли йде дощ, та сама сорочка, промочена напередодні ввечері, залишається брудною

Бо це тридцять плюс ценграт

Шкіра починає руйнуватися разом із інноваційними способами охолодження

Я чую лише піт і смак слини

Гадаю, гаряче не таке круте, як колись

Це новина для мого не знаючи, що я навіть не ношу власне взуття

І невимушено присягаючи, глибоко піклуючись про братів, душу виношує і виливає

їхня випивка

Я запитую вас, «як інакше ми повинні знати ці приховані істини».

Революційне мистецтво — це еволюційний початок!

Ми не в захваті, тому ми не граємо роль, боячись програти

Моє покоління страшенно потребує вливання

Щось заспокійливе при переливанні, якщо хочете

Давайте зловживати цією ілюзією і кричати до

Ми повертаємо наші доларові купюри, науковці все ще наповнюють свої ранці відкатами

Тож мені бракує освіти чи принаймні паперу, який би сказав

Я пройшов і нічого не значить для мене та для моєї величезної кількості цих трахань

знання

За закритими дверима коледжу

Якщо ви не спілкуєтеся в торгівлі чи не їздите на роботу між комп’ютерним класом

Або ви кастрували дуп у скляних лабораторних колбах, які працювали з газами під білою маскою

Тоді ви зробили це у штучному тіні

Я вціліла від тарпондів, я вдихнув повну забруднення

Проте я вважаю за краще бути відомим, ніж бути частиною рішення

І коли почнеться революція, нехай вони всі кровоточать, бо я справді король сердець

І моїй королеві подобається, як вона кричить в проміжку, а не раніше ніколи й після

Тим часом вона сміється

Як злодій у черзі за метадоном

Їй потрібно бачити надмірну смерть, коли вона залишається одна

Так що не з її головою, а тепер я зобов’язаний пояснити

Ніколи не завадить виплеснути слова, щоб розповісти про те, як працює андеграунд

Це так дивно.

завжди краще до того, як промені лінз почнуть вторгнутися

Ви чуєте це по радіо, і все ще слинотеча

Але потім станції, які чекають кінця, починають створювати хіти за цією традицією

Тепер я ніколи не можу дивитися телевізор оскільки я проти повного підпорядкування

Я відчиняю вікна, іде дощ, я мабуть, це пояснює мою зарученність

До вікон душі в позолоченій рамі

Ми невиліковно хворі, технологічно розвинені

Постійно нерухомий і важко дихати за випадкового випадку

Коли я віддаляюсь, махаю руками, сподіваюся, вони мене помітять

Я стою на їхній пустелі, по коліна в курячому лайні та поезії