Veinte Años - Jose Luis Perales

Le conoció cuando era joven todavía

Y se casó de traje blanco y por la iglesia

Y se cansó a los cuatro días de mirarlo

Y se fue armando poco a poco de paciencia

En el espejo, se preguntaba si en verdad era feliz

Y se empeñaba en ensayar una sonrisa para él

Para tratar de conquistarle un día más

Estaban solos, entre los dos no se cruzaba una palabra

Ella tomaba su café y el se dormía en su sillón

Mientras cantaba un gorrión en el jardín

Son veinte años junto a él, quién lo diría

Y se han dormido en el jardín las primaveras

Pero no hay tiempo de pensar, se le hizo tarde

Y hay cuatro niños que regresan de la escuela

En el espejo, se preguntaba si en verdad era feliz

Y se empeñaba en ensayar una sonrisa para él

Para tratar de conquistarle un día más

Estaban solos, entre los dos no se cruzaba una palabra

Ella tomaba su café y el se dormía en su sillón

Mientras cantaba un gorrión en el jardín

Son veinte años junto a él, quién lo diría

Y se han dormido en el jardín las primaveras

Pero no hay tiempo de pensar, se le hizo tarde

Y hay cuatro niños que regresan de la escuela

Pero no hay tiempo de pensar, se le hizo tarde

Y hay cuatro niños que regresan de la escuela

зустрів його, коли він був ще молодим

І він одружився в білому костюмі і до церкви

І він втомився після чотирьох днів перегляду

І він потроху озброювався терпінням

У дзеркалі він думав, чи справді він щасливий

І вона наполягала на тому, щоб відрепетирувати йому посмішку

Щоб спробувати підкорити його ще один день

Вони були одні, між ними не перекинулося жодного слова

Вона випила каву, і він заснув у кріслі

Поки в саду співав горобець

Вони з ним двадцять років, хто б сказав

А в саду заснули джерела

Але нема часу думати, він запізнився

І четверо дітей повертаються зі школи

У дзеркалі він думав, чи справді він щасливий

І вона наполягала на тому, щоб відрепетирувати йому посмішку

Щоб спробувати підкорити його ще один день

Вони були одні, між ними не перекинулося жодного слова

Вона випила каву, і він заснув у кріслі

Поки в саду співав горобець

Вони з ним двадцять років, хто б сказав

А в саду заснули джерела

Але нема часу думати, він запізнився

І четверо дітей повертаються зі школи

Але нема часу думати, він запізнився

І четверо дітей повертаються зі школи