Canción Para Un Poeta (A Federico Muelas) - Jose Luis Perales

¿Por qué has hecho sonar hoy las campanas?

¿Por qué has abandonado las callejas que te vieron

Pasar día tras día?

¿Por qué te has ido, amigo Federico?

¿Por qué se queda Cuenca sin poeta?

Dormida

Bajo los sauces del río que pasa;

Bajo el murmullo del viento, la casa

De un poeta de mi ciudad

Dichosa

La soledad salvaje que gozas

Bajo el feliz compás de la hojas

De los álamos, al soplar el viento

Poeta que cantas a mi ciudad, escucha mi voz

Y dime si yo podré, servirte de trovador;

Porque en tus poemas tiembla mi voz

Y se recrea

Pensando en aquel rincón

De nuestra tierra

Mañana

Escucharé doblar las campanas

Y de nuestra ciudad, las ventanas

Te darán su adiós de laurel

Poeta

El viento llevará mi tristeza;

Cubriré mi rosal y mi hiedra

Con un sudario de crespón morado

Poeta que buscas otro lugar sobre las nubes;

Descuida que tu rosal jamás se marchitará

Y en cada calleja de tu ciudad, en cada piedra

Oculto en cada rincón

Habrá un poema, dormido

Bajo los sauces del río que pasa;

Bajo el murmullo del viento y tu casa

Poeta de mi ciudad

Чому ти дзвонив сьогодні в дзвони?

Чому ви покинули провулки, які вас бачили?

проводити день за днем?

Чому ти пішов, друже Федеріко?

Чому Куенка залишився без поета?

спить

Під вербами плинної річки;

Під дзюрчання вітру хата

Від поета з мого міста

блаженний

Дика самотність, яка вам подобається

Під веселий ритм листя

З тополь, коли вітер дме

Поет, що співає моєму місту, послухай мій голос

І скажи мені, чи можу я служити тобі як трубадур;

Бо в твоїх віршах голос тремтить

і його відтворюють

Думка в тому кутку

нашої землі

ранок

Я почую дзвоник

А нашого міста вікна

Вони віддадуть тобі свій лавр на прощання

Поет

Вітер понесе мій смуток;

Я вкрию свій трояндовий кущ і свій плющ

З кожухом фіолетового крепу

Поет шукає інше місце над хмарами;

Не хвилюйтеся, ваш трояндовий кущ ніколи не в'яне

І в кожному провулку твого міста, у кожному камені

захований у кожному кутку

Буде вірш, спить

Під вербами плинної річки;

Під шум вітру і твій дім

поет мого міста