Mi Lugar - Jose Luis Perales

Días que pasan así, sin más ni más,

contemplando la lluvia al caer

en el cristal.

Nubes pintadas de gris se van, se van

y en el campo se escucha el gorrión

cantar, cantar.

Allí

donde el hombre y la mies se madura al sol

donde luce el candil y se para el reloj

donde brilla la luz y se duerme la noche.

Tierra marrón, paredes de cal

primavera sin sol, visitantes de bar,

aprendices de amor, labradores marchar

y campanas de iglesia.

Mi lugar,

mi verdad,

mi calor.

Y unas mujeres al sol, lavar, lavar

una bota de vino, un zurrón

y andar, andar.

Una caricia de amor,

temblar, temblar

y unos labios que quieren reir

para olvidar.

Allí

donde el hombre y la mies se madura al sol

donde luce el candil y se para el reloj

donde brilla la luz y se duerme la noche.

Tierra marrón, paredes de cal

primavera sin sol, visitantes de bar,

aprendices de amor, labradores marchar

y campanas de iglesia.

Mi lugar,

mi verdad,

mi calor.

Дні, що минають так, не більше й більше,

спостерігаючи, як падає дощ

у склянці.

Хмари, пофарбовані в сірий колір, йдуть, йдуть

а в полі горобець чути

співати, співати

Там

де людина і врожай дозрівають на сонці

де світить лампа і зупиняється годинник

де світить світло і засинає ніч.

Бура земля, вапняні стіни

безсонячна весна, відвідувачі бару,

учні кохання, фермери марширують

і церковні дзвони.

Моє місце,

моя правда,

моє тепло.

А якісь жінки на сонці вмиваються, миються

міх, мішок

і ходити, гуляти.

ласка любові,

тремтіти, тремтіти

і губи, які хочуть сміятися

забути.

Там

де людина і врожай дозрівають на сонці

де світить лампа і зупиняється годинник

де світить світло і засинає ніч.

Бура земля, вапняні стіни

безсонячна весна, відвідувачі бару,

учні кохання, фермери марширують

і церковні дзвони.

Моє місце,

моя правда,

моє тепло.