Denise - Jose Luis Perales

Aquella tarde llovió

Y por las calles vagó

Como una sombra

Pronto la noche la envolvió

Y a la taberna regresó

Y un marinero la abrazó… si

De aquellas garras escapó

No vio a la gente sonreír

Y en su buhardilla de alquiler

Lloró en silencio hasta dormir

Y aquel pequeño juguetón

Besó la frente de Denise

Y entre sollozos musitó:

Lloras por mí

Y en el amanecer una casa sin luz

Unos ojos sin vida

Y en el aire quedó la sonrisa infantil

Que la lluvia borró

Aquella tarde llovió

Y por las calles vagó

Como una sombra

Pronto la noche la envolvió

Y al viejo bar no regresó

Ni un marinero la esperó… no

Dicen las gentes que Denise

Pasó la noche en el canal

Y en una orilla se encontró

Un fleco de su viejo chal

Ya la taberna se cerró

Y en la buhardilla de Denise

Un lazo negro se colgó;

Murió en abril

того дня йшов дощ

І по вулицях блукав

як тінь

Незабаром її огорнула ніч

І до шинку повернувся

І матрос її обійняв... так

Від тих пазурів він утік

Не бачив, щоб люди посміхалися

І в його орендованому мансарді

Він мовчки заплакав спати

І ця маленька грайлива

Він поцілував Деніз в лоб

І між риданнями прошепотів:

ти плачеш за мною

А на світанку хата без світла

неживі очі

А дитяча посмішка залишилася в повітрі

що дощ стер

того дня йшов дощ

І по вулицях блукав

як тінь

Незабаром її огорнула ніч

А до старого бару не повернувся

Її не чекав навіть моряк… ні

Люди кажуть, що Деніз

ночував на каналі

І на березі знайшов

Бахрома від її старої шалі

Таверна вже зачинена

І на горищі Деніз

Чорну петлю повісили;

помер у квітні