Некрополь - Jormunng

Я никогда себе не врал и тебе не вру

Не говори мне про талант, существует только труд

И я трудился словно проклят, чтобы не видеть, что вокруг меня

Я сжег всю свою слабость, после кинул на ветру,

Но о боже я её уничтожил, я её уничтожил

Она осталась только грязью на моей подошве

Дрожью в моей коже, что меня не потревожит

Нужно, чтобы кто-то умер, для того, чтоб кто-то ожил

В эти тёмные воды я едва ли свой выдохну воздух

Мы оставили в них слишком много, но ты не найдешь ничего в них

Помни, ты не доплюнешь в мою душу, так как это пропасть

Пополняя телом мой некрополь, я в этой музыке один,

Но даже ноты в одиночку бы не молвили аккорда

Моя музыка впилась в мою кожу

Моя муза на века это приумножит

Это не оплошность, телом ощущаю дрожь,

Но моя слабость замолчала ведь я её уничтожил

Она осталась только грязью на моей подошве

Не считая то, что я посеял в её рощах

Если я и ощущаю дрожь

То моя слабость замолчала ведь я её уничтожил

Моя музыка впилась в мою кожу

Моя муза на века это приумножит

На века это приумножит!

«Я её уничтожил»

Ты не доплюнешь в мою душу, так как это пропасть

Пополняя телом мой некрополь

В моем теле дрожь, но моя слабость замолчала навсегда…

И я тоже

Пара соток баксов улетит за вечер

Чтобы ты меня мог понять сейчас, ты слишком человечен

Ничто погибло в нас, и лишь потом нам стало легче

Ничто погибло, чтоб на свет родилось нечто

И это выше твоих интересов

Я потерял себя и не узнал при личной встрече

О да, я вижу путь — и это путь длинною в вечность

Я вижу путь длинною в вечность — нечто

Пара кед стирали парапеты до рассвета

Даром следом дал им это, далее, стирая след

С испариною на лице из сталинок и спальных серых зданий да на слабый свет

Мы стали, кем мы стали, лето…

Лето кануло и стало тебе незнакомым

Найти похожих на себя сложнее с каждым годом,

Но мы не стали бы, как стая этих насекомых

Повод это бросить оказался невесомым

Моя музыка впилась в мою кожу

Моя муза на века это приумножит

Это не оплошность, телом ощущаю дрожь,

Но моя слабость замолчала ведь я её уничтожил

Она осталась только грязью на моей подошве

Не считая то, что я посеял в её рощах

Если я и ощущаю дрожь

То моя слабость замолчала ведь я её уничтожил

Моя музыка впилась в мою кожу

Моя муза на века это приумножит

На века это приумножит!

«Я её уничтожил»

Ты не доплюнешь в мою душу, так как это пропасть

Пополняя телом мой некрополь

В моем теле дрожь, но моя слабость замолчала навсегда…

И я тоже

Я её уничтожил, я её уничтожил, я её уничтожил

Я ніколи собі не брехав і тобі не брешу

Не говори мені про талант, існує тільки праця

І я працював немов проклятий, щоб не бачити, що навколо мене

Я спалив всю свою слабкість, після кинув на вітрі,

Але про боже я її знищив, я її знищив

Вона залишилася тільки брудом на моїй підошві

Тремтінням у моїй шкірі, що мене не потурбує

Потрібно, щоб хтось помер, щоб хтось ожив

В ці темні води я ледь свій видихну повітря

Ми залишили в них занадто багато, але ти не знайдеш нічого в них

Пам'ятай, ти не доплюнеш в мою душу, так як це пропасть

Поповнюючи тілом мій некрополь, я в цій музиці один,

Але навіть ноти в одиночку би не мовили акорду

Моя музика вп'ялася в мою шкіру

Моя муза на віку це примножить

Це не помилка, тілом відчуваю тремтіння,

Але моя слабкість замовкла, адже я її знищив.

Вона залишилася тільки брудом на моїй підошві

Не вважаючи те, що я посіяв у її гаях

Якщо я і відчуваю тремтіння

То моя слабкість замовкла, адже я її знищив.

Моя музика вп'ялася в мою шкіру

Моя муза на віку це примножить

На віку це примножить!

«Я її знищив»

Ти не доплюнеш у мою душу, тому що це пропасть

Поповнюючи тілом мій некрополь

У моєму тілі тремтіння, але моя слабкість замовкла назавжди…

І я теж

Пара соток баксів полетить за вечір

Щоб ти мене міг зрозуміти зараз, ти надто людяний

Ніщо загинуло в нас, і потім нам стало легше

Ніщо загинуло, щоб на світ народилося щось

І це вище твоїх інтересів

Я втратив себе і не дізнався при особистій зустрічі

О так, я бачу шлях і це шлях довгою у вічність

Я бачу шлях довгою в вічність - щось

Пара кед прали парапети до світанку

Даром слідом дав їм це, далі, стираючи слід

З спором на лиці зі сталинок і спальних сірих будівель та на слабке світло

Ми стали, ким ми стали, літо…

Літо кануло і стало тобі незнайомим

Знайти схожих на себе складніше з кожним роком,

Але ми не стали би, як зграя цих комах

Привід це залишити виявився невагомим

Моя музика вп'ялася в мою шкіру

Моя муза на віку це примножить

Це не помилка, тілом відчуваю тремтіння,

Але моя слабкість замовкла, адже я її знищив.

Вона залишилася тільки брудом на моїй підошві

Не вважаючи те, що я посіяв у її гаях

Якщо я і відчуваю тремтіння

То моя слабкість замовкла, адже я її знищив.

Моя музика вп'ялася в мою шкіру

Моя муза на віку це примножить

На віку це примножить!

«Я її знищив»

Ти не доплюнеш у мою душу, тому що це пропасть

Поповнюючи тілом мій некрополь

У моєму тілі тремтіння, але моя слабкість замовкла назавжди…

І я теж

Я її знищив, я еї знищив, я еї знищив