La fille d'en face - Johnny Hallyday

Les yeux dans le vague

La gueule mal rasée

J’essaie une chanson d’amour

Depuis que j' vis seul

La difficulté

C’est de rimer avec toujours

Les dames que je vois

Posées sur mes draps

S’en vont vite avec le jour

Je n’ai plus de voix

Je fume et je bois

Je garde le sens de l’humour

La fille d’en face

Devant sa glace

Tire sur ses bas nylon

Puis elle efface

D’une main lasse

Les souvenirs bidons

Elle prie encore

Et puis elle sort

Et moi, je cherche au son

Chaussures dorées

Pavés mouillés

Oui, j’en ai pour mon pognon

Je ne veux plus aimer personne

Je ne veux plus jamais souffrir

Je ne veux plus rien qu’on me donne

Je veux toujours partir

Au creux de la vague

Les yeux fatigués

Je cherche sur un blues en sol

Tous les mots d’amour

Que j’ai oubliés

Peut-être sur un la bémol

Mon regard d’acier

Bleu dans la fumée

Se pose sur du velours

Elle est encore là

Elle sait que j' la vois

Avec son client de tour

La fille d’en face

Finit sa passe

Et vient sur le balcon

Sa bouche rouge

Sa peau dorée

Oui, au-dessus du néon

Elle est étrange

Elle me dérange

Elle me file le frisson

Je tire le store

Pas de remords

J’ai un cœur de béton

Pour un homme public

Assez pathétique

Plein de contradiction

C’est quand tout se calme

Que couve le drame

Qu’arrive le baston

Et cette fille publique

Qui plume et astique

Sa dizaine de pigeons

Au corps électrique

Aux ondes élastiques

Fait rougir mon néon

Elle est en face

Devant sa glace

Et fredonne ma chanson

Beauté de l’ombre

Tout devient sombre

Quand tu penches au balcon

Je t’aime déjà

Je bande pour toi

Fais monter ma tension

Et dans la rue

Pas reconnu

Me prend pour un michton

Очі в неясності

Неголене обличчя

Я пробую пісню про кохання

Так як живу один

Складність

З ним завжди треба римувати

Дами, яких я бачу

Лежа на моїх простирадлах

Швидко йдіть за днем

Я втратив голос

Я курю і п'ю

Зберігаю почуття гумору

Дівчина Навпроти

Перед його дзеркалом

Натягніть на неї нейлон

Потім вона стирає

Стомленою рукою

Фальшиві спогади

Вона ще молиться

А потім вона виходить

І я шукаю звук

золоті туфлі

Мокра бруківка

Так, я маю свої гроші

Я більше нікого не хочу любити

Я ніколи більше не хочу страждати

Я не хочу, щоб мені більше нічого давали

Я все одно хочу піти

На дні хвилі

Втомлені очі

Шукаю блюз у G

всі слова кохання

що я забув

Можливо, на квартиру

Мій сталевий погляд

Синій у диму

Сидить на оксамиті

Вона все ще там

Вона знає, що я бачу її

Зі своїм клієнтом вежі

Дівчина Навпроти

Завершує передачу

І виходь на балкон

Її червоний рот

Її золота шкіра

Так, вище неону

вона дивна

Вона мене дратує

Вона викликає у мене тремтіння

Я затягую шторку

Без каяття

У мене бетонне серце

Для публічної людини

Досить жалюгідно

Повний протиріччя

Тоді все затихає

Яка драма назріває

Що відбувається

І ця публічна дівчина

Хто щипає і полірує

Його десяток голубів

До електричного тіла

До пружних хвиль

Зробіть мої неонові рум’яна

Вона попереду

Перед його дзеркалом

І наспівуйте мою пісню

тіньова краса

Все темніє

Коли ти спираєшся на балкон

ти мені вже подобаєшся

Мені важко для тебе

Підніміть моє напруження

І на вулиці

Не впізнається

Приймає мене за міхтон