Into the Wind - John Wesley Harding

He threw his hopes into the wind

To see if they would pin on her again

He threw his heart against the wall

To see if it would stick or fall

She put her arms around him

And said «You are forgiven»

He said «Well you’re the only thing

That makes life worth living

When you live into the wind»

He pushed the rock up to the top

Until it rolled back down the mountain

He did it once, now he can’t top

But he’ll never quit complaining

She tells him why he does it

It must be because he needs to

He takes his hands away

And the rock doesn not roll down

It sits firm into the wind

Why can’t he see

He creates these situations

It’s not to be or not to be

Nothing’s that easy

He builds a home paper on sand

And awaits congratulations

The wind blows once, the house falls down

And he wails amidst the ruins

For all the time that he spent working

On this worthless enterprise

She stands him on a rock and says

«A word to the wise

If you live into the wind…»

He doesn’t feel the cold today

He doesn’t worry about tomorrow

He doesn’t build a house of cards

Just so he can knock it down

He takes her in his arms

His overconfidence returning

And laughs with her when she says

«We have love to burn

If it burns into the wind.»

Він кинув свої надії на вітер

Щоб побачити, чи причепить її знову

Він кинув своє серце об стіну

Щоб перевірити, чи залипне він, чи впаде

Вона обійняла його руками

І сказав «Ти прощений»

Він сказав: «Ти єдина

Це робить життя вартим того, щоб жити

Коли ти живеш на вітрі»

Він підсунув камінь на верхню частину

Поки не покотився з гори

Він робив це колись, тепер він не може перевершити

Але він ніколи не перестане скаржитися

Вона розповідає йому, чому він це робить

Мабуть, тому, що йому це потрібно

Він відводить руки

І скеля не котиться

Він твердо сидить на вітрі

Чому він не бачить

Він створює ці ситуації

Це не бути чи не бути

Нічого не так просто

Він створює домашній папір на піску

І чекає привітань

Раз вітер дме, хата падає

І він плаче серед руїн

За весь час, який він провів на роботі

На це нікчемне підприємство

Вона ставить його на камінь і каже

«Слово мудрим

Якщо ви живете на вітрі…»

Він не відчуває холоду сьогодні

Він не турбується про завтрашній день

Він не будує картковий будиночок

Просто щоб він зміг збити його 

Він бере ї на обійми

Його надмірна впевненість повертається

І сміється з нею, коли вона каже

«Ми любимо горіти

Якщо вона згорить на вітрі.»