That's How Every Empire Falls - John Prine

He caught a train from Alexandria, just a broken man in flight

Runnin' scared with his devils, sayin' prayers all through the night

Oh but mercy can’t find him, not in the shadows where he calls

Forsakin' all his better angels: that’s how every empire falls

Bells ring out on Sunday morning like echoes from another time

All our innocence and yearning and sense of wonder left behind

Oh gentle hearts remember, What was that story?

Is it lost?

For when religion loses vision, that’s how every empire falls

He toasts his wife and all his family, the providence he brought to bear

They raise their glasses in his honor although this union they don’t share

A man who lives among them was still a stranger to them all

For when the heart is never open, that’s how every empire falls

Padlock the door and board the windows, put the people in the street

«It's just my job,» he says, «I'm sorry,» and draws a check, goes home to eat

But at night he tells his woman, «I know I hide behind the laws»

She says, «You're only taking orders»: that’s how every empire falls

A bitter wind blows through the country, a hard rain falls on the sea

If terror comes without a warning, there must be something we don’t see

What fire begets this fire?

Like torches thrown into the straw?

If no one asks, no one will answer: that’s how every empire falls

Він сів на потяг із Олександрії, просто розбитий чоловік у польоті

Бігає зі своїми дияволами, промовляє молитви всю ніч

О, але милосердя не може знайти його, не в тіні, куди він кличе

Залишити всіх своїх кращих ангелів: так падає кожна імперія

У неділю вранці дзвонять дзвони, як відлуння з іншого часу

Вся наша невинність, туга й почуття дива залишилися позаду

О, ніжні серця, пам’ятайте, що це була за історія?

Чи втрачено?

Бо коли релігія втрачає бачення, ось як падає кожна імперія

Він виносить тости за свою дружину та всю свою родину, провидіння, яке він привів знести

Вони піднімають келихи на його честь, хоча цього союзу вони не поділяють

Чоловік, який живе серед них, досі був для них чужим

Бо коли серце ніколи не відкрите, ось як падає кожна імперія

Замкніть двері та закрийте вікна, виведіть людей на вулицю

«Це просто моя робота, — каже він — вибачте», — і витягує чек, іде додому їсти

Але вночі він каже своїй жінці: «Я знаю, що ховаюся за законами»

Вона каже: «Ви тільки виконуєте накази»: так падає кожна імперія

По країні віє лютий вітер, на море падає сильний дощ

Якщо терор приходить без попередження, має бути щось, чого ми не бачимо

Який вогонь породжує цей вогонь?

Як смолоскипи, кинуті в солому?

Якщо ніхто не запитає, ніхто не відповість: так падає кожна імперія