The House Carpenter - Joan Baez

«Well met, well met, my own true love, well met, well met,» cried he

«I've just returned from the salt, salt sea all for the love of thee.»

«I could have married the King’s daughter dear, she would have married me

But I have forsaken her crowns of gold all for the love of thee.»

«Well, if you could have married the King’s daughter dear, I’m sure you are to

blame

For I am married to a house carpenter, and find him a nice young man.»

«Oh, will you forsake your house carpenter and go along with me?

I’ll take you to where the grass grows green, to the banks of the salt,

salt sea.»

«Well, if I should forsake my house carpenter and go along with thee

What have you got to maintain me on and keep me from poverty?»

«Six ships, six ships all out on the sea, seven more upon dry land

One hundred and ten all brave sailor men will be at your command.»

She picked up her own wee babe, kisses gave him three

Said «Stay right here with my house carpenter and keep him good company

Then she putted on her rich attire, so glorious to behold

And as she trod along her way, she shown like the glittering gold

Well, they’d not been gone but about two weeks, I know it was not three

When this fair lady began to weep, she wept most bitterly

«Ah, why do you weep, my fair young maid, weep it for your golden store?

Or do you weep for your house carpenter who never you shall see anymore?»

«I do not weep for my house carpenter or for any golden store

I do weep for my own wee babe, who never I shall see anymore.»

Well, they’d not been gone but about three weeks, I’m sure it was not four

Our gallant ship sprang a leak and sank, never to rise anymore

One time around spun our gallant ship, two times around spun she

Three times around spun our gallant ship and sank to the bottom of the sea

«What hills, what hills are those, my love, that rise so fair and high?»

«Those are the hills of heaven, my love, but not for you and I.»

«And what hills, what hills are those, my love, those hills so dark and low?»

«Those are the hills of hell, my love, where you and I must go.»

«Добре зустрілися, добре зустрілися, моє власне справжнє кохання, добре зустрілися, добре зустрілися», — вигукнув він

«Я щойно повернувся із солоного, солоного моря, все заради твоєї любові».

«Я міг би одружитися з дочкою короля, люба, вона б вийшла за мене

Але я покинув її золоті корони заради твоєї любові».

«Що ж, якби ти міг одружитися з дочкою короля, люба, я впевнений, що одружився б

звинувачувати

Бо я вийшла заміж за домашнього столяра і вважаю його приємним молодим чоловіком».

«О, ти покинеш свого домашнього столяра і підеш зі мною?

Я відведу тебе туди, де зеленіє трава, до берегів солі,

солоне море.»

«Ну, якщо я покину свого домашнього столяра і піду з тобою

На чому ви маєте утримувати мене і вберегти від бідності?»

«Шість кораблів, шість кораблів у морі, ще сім на суші

Сто десять усіх відважних моряків будуть під вашим командуванням».

Вона підняла власного маленького малюка, поцілунки дали йому три

Сказав: «Залишайтеся тут із моїм столяром і складайте йому хорошу компанію

Потім вона одягла свій багатий одяг, такий славний на бачити

І коли вона ступала по дорозі, вона показала, як блискуче золото

Ну, вони не зникли, але близько двох тижнів, я знаю, що було не три

Коли ця прекрасна дама заплакала, вона заплакала найгірше

«Ах, чому ти плачеш, моя прекрасна юна служниця, плачеш про свою золоту крамницю?

Або ви плачете за своїм домашнім столяром, якого ви більше ніколи не побачите?»

«Я не плачу за своїм домашнім столяром або за жодним золотим магазином

Я плачу за своїм маленьким малюком, якого я більше ніколи не побачу».

Ну, вони не зникли, але приблизно три тижні, я впевнений, що це було не чотири

Наш хоробрий корабель витік і затонув, щоб більше ніколи не підніматися

Один раз наш хоробрий корабель закрутив, два рази закрутив він

Тричі крутнувся наш хоробрий корабель і опустився на дно моря

«Які пагорби, які це пагорби, моя люба, що піднімаються так справедливо й високо?»

«Це райські пагорби, любов моя, але не для нас із тобою».

«А які пагорби, які це пагорби, моя люба, ці пагорби такі темні й низькі?»

«Це пагорби пекла, моя любов, куди ми з тобою повинні піти».