The Dangling Conversation - Joan Baez

It’s a still life water color

Of a now late afternoon

As the sun shines through the curtained lace

And shadows wash the room

And we sit and drink our coffee

Couched in our indifference

Like shells upon the shore

You can hear the ocean roar

In the dangling conversation

And the superficial sighs

The borders of our lives

And you read your Emily Dickinson

And I my Robert Frost

And we note our place with bookmarkers

That measure what we’ve lost

Like a poem poorly written

We are verses out of rhythm

Couplets out of rhyme

In syncopated time

And the dangled conversation

And the superficial sighs

Are the borders of our lives

Yes, we speak of things that matter

With words that must be said

«Can analysis be worthwhile?»

«Is the church really dead?»

And how the room is softly faded

And I only kiss your shadow

I cannot feel your hand

You’re a stranger now unto me

Lost in the dangling conversation

And the superficial sighs

That are the borders of our lives

Це натюрморт акварель

Зараз пізно вдень

Як сонце світить крізь завішене мереживо

І тіні омивають кімнату

І ми сидимо і п’ємо каву

Висловлюючись у нашій байдужості

Як снаряди на березі

Можна почути шум океану

У розмові

І поверхневі зітхання

Кордони нашого життя

А ти читаєш свою Емілі Дікінсон

А я мій Роберт Фрост

І ми відзначаємо своє місце із закладками

Це вимірює те, що ми втратили

Як погано написаний вірш

Ми вірші не ритму

Парні з рими

У синкопований час

І невимушена розмова

І поверхневі зітхання

Це кордони нашого життя

Так, ми говоримо про важливі речі

Словами, які потрібно сказати

«Чи може аналіз бути корисним?»

«Чи справді церква мертва?»

І як кімната м’яко вицвіла

І я тільки твою тінь цілую

Я не відчуваю твою руку

Тепер ти мені чужий

Загублений у розмові

І поверхневі зітхання

Це кордони нашого життя