Michael - Joan Baez

In the time spent in the foggy dew

With the raven and the dove

Barefoot she walked the winter streets

In search of her own true love

For she was Mary Hamilton

And lover of John Riley

And the maid of constant sorrow

And the mother of the doomed Geordie

One day by the banks of the river

Midst tears and gossamer

Sweet Michael rowed his boat ashore

And came to rescue her

And fill thee up my loving cup

Fast and to the brim

How many fair and tender maids

Could love as she could then?

For was was likened to Pretty Boy Floyd

And also John Riley

And a rake and rambling railroad boy

And the Silkie of the Sule Skerry

And there in the arms of Michael

In their stolen hour

Loud rang the bells of Rhymney

From the ancient church bell tower

And there in the night with Michael

While he lay fast asleep

She put her head to the window pane

And in the fullness of love did weep

And fill thee up my loving cup

Fast and to the brim

How many fair and tender maids

Will love as she did then?

You’ve heard of the House of the Rising Sun

And what careless love can do

You’ve heard of the wildwood flower

That fades in the morning dew

And of the ship that circles three times round

And sinks beneath the sea

You’ve heard of Barbary Allen

And now you’ve heard of me

So fill thee up my loving cup

Fast and to the brim

How many fair and tender maids

Will ever love again

За час, проведений у туманній росі

З вороном і голубом

Босоніж вона йшла зимовими вулицями

У пошуках власного справжнього кохання

Бо вона була Мері Гамільтон

І коханець Джона Райлі

І служниця постійного смутку

І мати приреченого Джорді

Одного дня на берегах річки

Серед сліз і павутинки

Милий Майкл греб своїм човном на берег

І прийшов її врятувати

І наповни тобою мою кохану чашу

Швидко й до країв

Скільки справедливих і ніжних служниць

Чи могла б любити, як могла б тоді?

Бо його порівнювали з Pretty Boy Floyd

А також Джон Райлі

І граблі й безладний залізничник

І шовковиця суле-шкері

І там в обіймах Майкла

У вкрадену годину

Голосно дзвонили дзвони Рімні

Від старовинної церковної дзвіниці

А там уночі з Майклом

Поки він міцно спав

Вона приклала голову до вікна

І в повноті любові плакав

І наповни тобою мою кохану чашу

Швидко й до країв

Скільки справедливих і ніжних служниць

Чи буде любити, як вона тоді?

Ви чули про Будинок Сонця, що сходить

А що може зробити безтурботна любов

Ви чули про квітку дикого дерева

Що зникає під ранковою росою

І про корабель, який тричі обертається навколо

І тоне під морем

Ви чули про Барбарі Аллена

А тепер ви чули про мене

Тож наповніть мою люблю чашу

Швидко й до країв

Скільки справедливих і ніжних служниць

Буду любити знову