Dangling Conversation - Joan Baez

It’s a still life water color

Of a now late afternoon

As the sun shines through the curtained lace

And shadows wash the room

And we sit and drink our coffee

Couched in our indifference

Like shells upon the shore

You can hear the ocean roar

In the dangling conversation

And the superficial sighs

The borders of our lives

And you read your Emily Dickinson

And I my Robert Frost

And we note our place with bookmarkers

That measure what we’ve lost

Like a poem poorly written

We are verses out of rhythm

Couplets out of rhyme

In syncopated time

And the dangled conversation

And the superficial sighs

Are the borders of our lives

Yes, we speak of things that matter

With words that must be said

«Can analysis be worthwhile?»

«Is the church really dead?»

And how the room is softly faded

And I only kiss your shadow

I cannot feel your hand

You’re a stranger now unto me

Lost in the dangling conversation

And the superficial sighs

That are the borders of our lives

Це натюрморт, акварель

Зараз пізно ввечері

Як сонце світить крізь мереживо завіс

І тіні омивають кімнату

А ми сидимо і п’ємо каву

Обумовлений нашою байдужістю

Як черепашки на березі

Ви чуєте, як шумить океан

У завислій розмові

І поверхневі зітхання

Межі нашого життя

А ви читаєте свою Емілі Дікінсон

А я мій Роберт Фрост

І ми помічаємо своє місце закладками

Це вимірювання того, що ми втратили

Як погано написаний вірш

Ми вірші з ритму

Пари поза римою

У синкопований час

І зависла розмова

І поверхневі зітхання

Це кордони нашого життя

Так, ми говоримо про важливі речі

Зі словами, які треба сказати

«Чи може аналіз бути корисним?»

«Чи справді церква мертва?»

І як кімната м’яко вицвіла

І я цілую лише твою тінь

Я не відчуваю твоєї руки

Ти тепер для мене незнайомець

Загублений у завислій розмові

І поверхневі зітхання

Це кордони нашого життя